(044) 391-51-92
ru ua

Маєте пропозиції, зауваження чи побажання? Зв’яжіться з редакцією!
Ми неодмінно відповімо.



 Актуально!




Ближайшие семинары,
тренинги, вебинары ...
Все семинары ...
(полный план-график)









 : загальний
   (по всіх сайтах ДК)






Дебет-Кредит № 19 (8.5.2006)
Суть справи :: Точка зору

Увага! Архівна публікація 

 


Ця сторінка містить давню архівну публікацію бухгалтерського тижневика "Дебет-Кредит", яка на даний час ймовірно втратила актуальність і може не відповідати діючим нормам бухгалтерського та податкового обліку.
Для роботи з актуальними матеріалами журналу перейдіть до ONLINE.dtkt.ua

або оберіть потрібний вам разділ ДК-порталу в верхньому рядку навигації.

Роз’їзний характер роботи

Окремі працівники у рамках своїх посадових обов’язків здійснюють поїздки територією населеного пункту за місцем роботи чи за його межі. На перший погляд може здатися, що така робота пов’язана з відрядженнями. Деколи це справді так, але не завжди: є ще таке поняття, як роз’їзний характер роботи. Спробуймо дослідити, коли службові поїздки таких працівників слід вважати «роз’їзним характером роботи», а коли — відрядженням?

Службові поїздки у межах населеного пункту

Згідно з Інструкцією №59, службове відрядження — це поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Як бачимо, поїздки у межах населеного пункту за місцем роботи до відряджень не належать, оскільки не виконується умова: поїздка до іншого населеного пункту. Звідси можемо зробити висновок: за своїми ознаками такі поїздки належать до службових поїздок, що мають ознаки роз’їзного (пересувного) характеру роботи.

Згідно з Постановою №490, за роз’їзний (пересувний) характер роботи працівникам встановлюються надбавки (польове забезпечення) до їхніх тарифних ставок і посадових окладів. Такі надбавки підприємства встановлюють самостійно у розмірах, обумовлених у колективному договорі, але граничний розмір надбавки за день не повинен бути більшим за законодавчо встановлений розмір добових витрат при відрядженні у межах України. Крім того, п. 3 Постанови №490 гарантує таким працівникам ще й відшкодування понесених ними витрат на проїзд до місця відрядження та назад, а також витрат на проживання у порядку, передбаченому КМУ для відряджень у межах України. Отже, такому працівнику відшкодовуються фактично ті самі витрати і в тих самих розмірах, що й при відрядженні по Україні.

Якщо працівник переміщається у межах міста, витрат на проживання, найімовірніше, не буде. Щодо витрат на проїзд, то вони відшкодовуватимуться згідно з документами, які подасть до бухгалтерії підприємства такий працівник.

Якщо такий працівник здійснює поїздки у межах міста громадським транспортом, то підприємству найдоцільніше придбати для нього проїзний квиток.1 А для того щоб контролювати пересування працівника по місту, на підприємстві розробляється спеціальний маршрутний лист для службових поїздок такого працівника. Це дасть змогу планувати витрати на проїзд. Форму такого маршрутного листа підприємство має розробити самостійно, бо його типової форми не затверджено. Самостійно розробляти і затверджувати форму первинних документів дозволяє п. 5 ст. 8 Закону про бухоблік. Розробляючи такий документ, до нього слід включити всі реквізити, необхідні підприємству для обліку та контролю проїзних витрат, а також для надання йому статусу первинного документа2. Крім того, форму такого маршрутного листа треба обов’язково затвердити наказом по підприємству. Повертати використаний проїзний квиток працівник буде разом із поданням авансового звіту.

Якщо ж працівник виконує поїздки у межах міста службовим автомобілем, то проїзних витрат у нього не буде. Витрачене пальне списуватиметься на виробничі витрати підприємства у загальному порядку.

Службові поїздки за межі міста

Щодо статусу службових поїздок за межі міста є дві думки.

1. У Загальних положеннях Інструкції №59 визначено: «Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачене законодавством, колективним, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою)».

2. У Листі №31 Мінфін зазначає: «Якщо в трудовому або колективному договорі немає переліку професій або робіт, для яких на цьому підприємстві встановлено роз’їзний характер робіт, то їх поїздки будуть відрядженням».

Приклад 1 На підприємстві працюють два працівники, які здійснюють службові поїздки за межі міста: агент з якості продукції та торговий представник. У таблиці 1 на с. 33 наведено порівняльний аналіз статусу їхніх поїздок відповідно до умов Інструкції №59 та роз’яснень Мінфіну, наведених у Листі №31.

Як бачимо, суперечності — очевидні. Однак порівняно з Інструкцією №59, яка є нормативним актом, лист Мінфіну таким не є, отже не має відповідної юридичної сили.

Тому на практиці, щоб підстрахуватися, так би мовити, зі всіх сторін, підприємству доцільно обумовити у своєму колективному договорі окремо перелік посад або робіт, для яких службові поїздки вважатимуться відрядженнями, і окремо — перелік посад (робіт), для яких на підприємстві встановлюється роз’їзний характер роботи.

Крім того, зверніть увагу на такий нюанс. Ми говорили про те, що згідно з Інструкцією №59 та Листом №31 статус службової поїздки для працівника визначатиметься залежно від того, як це обумовлюється у колективному або трудовому договорі.

Тобто для прийняття рішення, чи буде така поїздка вважатися відрядженням, чи визначатиметься робота з роз’їзним характером, буде достатньо наявності такої інформації в одному з вказаних договорів. Це справді так, проте ми радили б вам ще одне: разом із внесенням такої інформації до колективного договору дублювати її і при укладенні трудового договору з працівником. Пояснимо чому.

По-перше, підписуючи трудовий договір під час прийняття на роботу, майбутній працівник фактично погоджується зі своїми обов’язками і тими умовами роботи, які йому пропонуються (а це у нашому випадку — роз’їзний характер роботи з виплатою відповідної суми надбавки).

По-друге, в такий спосіб підприємство вирішить питання про встановлення статусу вже самої суми такої надбавки як бази для обкладення ПДФО та соцвнесками (про це — далі).

Підсумовуючи сказане, залишається додати: якщо службові поїздки вашого працівника матимуть статус роз’їзної роботи, оплата здійснюватиметься відповідно до Постанови №490 (як описано вище). Якщо ж вони будуть визначатися як відрядження, тоді такі поїздки оформлятимуться посвідченнями про відрядження, а витрати відшкодовуватимуться відповідно до вимог Інструкції №59.

Оплата та оподаткування

Питання оподаткування виплат за роз’їзний характер роботи дещо суперечливе. І приклалася до цього, на жаль, сама ДПАУ (загалом це характерно для українського законодавства). Тож ми постараємося розплутати клубок незрозумілостей та дійти логічного висновку. А ваше зав­дання — прийняти правильне рішення, керуючись нашими аргументами.

Загальновідомо, що порядок оподаткування доходів фізичних осіб регламентовано Законом про доходи. Так, ст. 4 Закону про доходи визначає базу оподаткування — загальний місячний та річний оподатковувані доходи — і її складові, а також встановлює перелік доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу. Відразу ж зазначимо, що надбавки за роз’їзний характер роботи прямо не згадуються ні в одному, ні в другому переліку. Тому, щоб з’ясувати, чи оподатковувати такі виплати, доведеться «досліджувати» цей Закон та вчитися читати його норми «між рядками».

Водночас варто згадати, що це питання вже було предметом роз’яснення ДПАУ. Так, у Листі №5131 податківці прямо зазначають: «Надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, що виплачуються у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, але не вище граничних норм витрат, понесених у зв’язку з відрядженням (зокрема, добових витрат) ... не є об’єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб...». Але тут же додають: «...з підстав, встановлених підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону». І все було би добре, якби не норма, на яку посилається ДПАУ.

Згідно з пп. 4.3.2 Закону про доходи, до складу місячного оподатковуваного доходу не включаються суми коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт. Але ж ми встановили, що роз’їзний характер роботи — це не відрядження. А виплати у вигляді надбавок за роз’їзний характер роботи лише за своїм розміром прирівнюються до розміру добових.

Тому, як бачимо, у Листі №5131 вийшла явна плутанина з визначенням статусу таких службових поїздок. А отже, цілком резонно закрадаються сумніви щодо коректності висновку податківців про не­оподаткування таких надбавок. Якщо ж іще врахувати той факт, що загалом лист — це не закон, тобто він не має нормативного характеру, то сумніви з приводу доцільності керування в роботі Листом №5131 ще більше посилюються.

Що ж робити? Гадаємо, відповідь слід шукати у Законі про доходи.

Підпунктом 4.2.1 Закону про доходи встановлено: до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються «доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору». Крім того, в ст. 1 Закону про доходи обумовлено, що «для цілей цього Закону під терміном «заробітна плата» розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом». Вище ми зазначали, що для того, щоб службові поїздки працівника були визнані роз’їзним характером роботи, про це варто написати як у колективному, так і в трудовому договорах. Тому, якщо трудовий договір працівника містить умову про те, що за роз’їзний характер роботи такому працівникові належиться виплата надбавки відповідно до встановленого законодавства, тоді цілком закономірним є висновок: така надбавка належить саме до тих «інших виплат... нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов трудового договору», яку необхідно обкладати ПДФО.

Принаймні доки до Закону про доходи не буде внесено змін у вигляді норми про те, оподатковувати чи ні суми надбавок за роз’їзний характер роботи, такий підхід до вирішення цього питання дасть можливість підприємству убезпечити себе як податкового агента від штрафних санкцій за неутримання та неперерахування ПДФО з таких сум.

Що стосується соцвнесків, то згідно зі ст. 1 Закону №2213 та ст. 19 Закону №1058 розміри внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування встановлюються у відсотках від «суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати... які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб».

І хоча враховуючи норми Закону про доходи можна дійти висновку, що надбавки за роз’їзний характер роботи вважаються заробітною платою, п. 3.16 Інструкції №5 не відносить їх до фонду оплати праці. У цьому немає жодної суперечності, адже, як застережено у п. 1.1 цієї Інструкції, вона «не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об’єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування», а її методологічні положення щодо визначення показників оплати праці застосовуються лише у формах державних статистичних спостережень.

Проте позиція соцфондів стосовно бази для нарахування соцвнесків така: складові фонду оплати праці слід брати з Інструкції №5, оскільки це єдиний документ, розроблений на виконання Закону «Про оплату праці».

Звідси випливає, що на суми доплат за роз’їзний характер робіт внески до соцфондів не нараховуються.3

Бухгалтерський облік

У таблиці 2 на с. 34 наведено приклад бухгалтерських проведень, які підприємство мусить відобразити в обліку, в разі якщо у зв’язку з роз’їзним характером роботи працівник отримує проїзні квитки.

Відповідно до Інструкції №291, проїзні квитки підприємство повинно обліковувати на субрахунку 331 «Грошові документи в національній валюті» з одночасним відображенням сум на позабалансовому рахунку 08 «Бланки суворого обліку». За дебетом субрахунка 331 (з одночасним відображенням за дебетом позабалансового рахунка 08) відображають оприбуткування службових проїзних квитків, придбаних для працівників з роз’їзним характером роботи, а також їх повернення, у разі якщо одним квитком користується кілька працівників у міру потреби. За кредитом субрахунка 331 — передачу проїзного квитка підзвітній особі та списання його вартості у разі використання. Крім того, вартість проїзних квитків списують і з позабалансового рахунка 08.

Аналітичний облік проїзних квитків може вестися на підприємстві за кожним бланком окремо (у разі нечастого використання) або за кожною окремою особою, визначеною наказом по підприємству, яка в індивідуальному порядку має право для своїх службових поїздок використовувати службовий проїзний квиток (якщо роз’їзна робота такого працівника має постійний характер).

Приклад 2 За місяць працівник відпрацював 10 робочих днів у режимі роз’їзної роботи. Колективним договором підприємства затверджено надбавку за роз’їзний характер роботи у розмірі за день не більшому від законодавчо встановленого розміру добових витрат при відрядженні у межах України, тобто 25 грн/день. Крім того, у колективному та трудовому договорі зазначено, що робота такого працівника має роз’їзний характер.

Таблиця 1

Порівняльний аналіз статусу службових поїздок за Інструкцією №59 та Листом №31
Посада
Обставини й умови роботи
Статус поїздки
Ситуація 1 (Інструкція №59)
Агент з якості Підприємство у колективному або трудовому договорі визначає, що службові поїздки за цією посадою є від-рядженням Відрядження
Торговий представник У колективному або трудовому договорі не визначено, що службові поїздки за цією посадою є відрядженням Роз’їзний характер роботи
Ситуація 2 (Лист №31)
Агент з якості Цю посаду включено до переліку посад (робіт), для яких встановлено роз’їзний характер роботи. (Перелік включено до колективного (або трудового) договору підприємства) Роз’їзний характер роботи
Торговий представник Перелік посад (робіт), для яких встановлено роз’їзний характер роботи, не містить цієї посади Відрядження

Таблиця 2

Відображення в обліку видачі проїзного квитка
працівникові з роз’їзним характером роботи (за умовами прикладу 2)
№ з/п
Зміст операції
Д-т
К-т
Сума, грн
ВВ
ВД
1.
Оприбутковано придбаний проїзний квиток
331
685
100
100
-
Одночасно робиться запис для обліку проїзного квитка на забалансовому рахунку
08
-
     
2.
Відображено суму ПДВ
644
685
20
-
-
3.
Оплачено вартість придбаного проїзного квитка
685
311
120
-
-
4.
Збільшено податковий кредит з ПДВ
641/ПДВ
644
20
-
-
5.
Видано проїзний квиток працівнику, робота якого має роз’їзний характер
372
331
100
-
-
6.
Нараховано надбавку за роз’їзний характер роботи до посадового окладу працівника
91(92,93)
661
250
250
-
7.
Утримано ПДФО (13%) зі суми надбавки за роз’їзний характер роботи
661
641
32,50
-
-
8.
Одночасно з виплатою заробітної плати за відпрацьований місяць працівнику виплачено суму надбавки за роз’їзний характер роботи
661
301
217,50
-
-
9.
Списується використаний проїзний квиток згідно з поданим працівником авансовим звітом
91(92,93)
372
100
-
-
Одночасно списується вартість проїзного квитка із забалансового рахунка
-
08
 
-
-
10.
Списуються на фінансовий результат витрати, понесені підприємством у зв’язку з роз’їзним характером роботи працівника
791
91 (92,93)
350
-
-
* Сума ПДВ умовна, бо до вартості проживання входять страхові та комісійні збори.

1 Про те, чому в цьому випадку проїзні квитки не є додатковим благом, див. у консультації «Кошти на проїзні квитки» в «ДК» №6/2006, с. 76, та статтю «Геть зайців!» у «ДК» №31/2004, с. 13.

2 П. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФУ від 24.05.95 р. №88.

3 Див. листи: Мінпраці від 13.04.2004 р. №20-144, ПФУ від 27.02.2004 р. №1880/04 («Дебет-Кредит» №12/2004), Державного центру зайнятості Мінпраці від 17.05.2004 р. №ДЦ-09-2130 («Документи для роботи» №22/2004), ФСС з ТВП від 01.04.2004 р. №01-16-441 («Документи для роботи» №17-18/2004).

Коли постійні службові поїздки є відрядженням

1. Згідно з Інструкцією №59. Якщо у колективному чи трудовому договорі між працівником і роботодавцем встановлено, що робота працівника, яка має роз’їзний характер, є відрядженням.

2. Згідно з Листом №31. Якщо колективний чи трудовий договір між працівником і роботодавцем не містить конкретно визначеного переліку професій або робіт, що мають роз’їзний характер.

Нормативна база

КЗпП — Кодекс законів про працю України.

Закон №2213 — Закон України від 11.01.2001 р. №2213-ІІІ «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування».

Закон №1058 — Закон України від 09.07.2003 р. №1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Закон про доходи — Закон України від 22.05.2003 р. №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб».

Закон про бухоблік — Закон України від 16.07.99 р. №996-IV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Постанова №490 — Постанова КМУ від 31.03.99 р. №490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер».

Постанова №663 — Постанова КМУ від 23.04.99 р. №663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон».

Інструкція №59 — Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. №59.

Інструкція №5 — Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. №5.

Лист №5131 — Лист ДПАУ від 25.05.2004 р. №5131/5/17-3116 «Щодо оподаткування доходів фізичних осіб».

Лист №31 — Лист МФУ від 29.04.2005 р. №31-03173-03-29/8103 «Про службові від­рядження».

Ольга Хамайдюк, консультант



Наступна стаття:  На початок статті 



Розраховуємо середньооблікову кількість працівників Частковий перегляд статті (тільки початок)
Суть справи :: Точка зору
У січні на підприємстві працювала 21 особа, у тому числі двоє сумісників. З 6 лютого працівниця пішла у відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами, і підприємство 7 лютого оформило фізичну особу за договором підряду до кінця березня. Просимо на...

В рубриці: 


Життя, поділене надвоє Частковий перегляд статті (тільки початок)
№ 22 (2.6.2014) :: Суть справи :: Точка зору
Події останніх місяців, можна впевнено сказати, змінили світ. Але насамперед змінили нас самих. Напрацьовані роками бізнес-стосунки, поки ще є можливість їх підтримувати, функціонують у більш-менш дієздатному режимі. Але з огляду на неоднозначність та осо...

Ціннопаперові перевірки Частковий перегляд статті (тільки початок)
№ 15-16 (14.4.2014) :: Суть справи :: Точка зору
Ціннопаперові перевірки є чи не найдорожчими перевірками за розміром можливих штрафних санкцій. Реалії бізнесу свідчать, що не завжди фінсанкцій можна уникнути, навіть якщо діяти максимально у законодавчо встановлених межах. А трапляється, що результат ві...

0.019253