(044) 391-51-92
ru ua

Маєте пропозиції, зауваження чи побажання? Зв’яжіться з редакцією!
Ми неодмінно відповімо.



 Актуально!




Ближайшие семинары,
тренинги, вебинары ...

Все семинары ...         
(полный план-график)









 : загальний по сайту



Курсы валют на PROext

Дебет-Кредит № 26 (26.6.2006)
МСФЗ :: МСФЗ

Увага! Архівна публікація 

 


Ця сторінка містить давню архівну публікацію бухгалтерського тижневика "Дебет-Кредит", яка на даний час ймовірно втратила актуальність і може не відповідати діючим нормам бухгалтерського та податкового обліку.
Для роботи з актуальними матеріалами журналу перейдіть до ONLINE.dtkt.ua

або оберіть потрібний вам разділ ДК-порталу в верхньому рядку навигації.

Переоцінка активів

Здавалося б: що такого ми можемо дізнатися з міжнародних стандартів про переоцінку, чого немає у стандартах національних? Відверто кажучи, П(С)БО дуже багато чого не має. Наприклад, тільки з МСФЗ ми дізнаємося, що методик обліку вартісних різниць, які утворюються під час переоцінки, дві, а не одна.

Традиційно під час дооцінки ми додаємо до вартості активу, а під час уцінки віднімаємо від неї певну суму, і паралельно, у тій самій пропорції, додаємо/віднімаємо відповідну суму до/від амортизації. Цей спосіб ми звикли вважати єдино правильним, причому настільки, що навіть у П(С)БО 7 інший і не згадується. Тим часом, слід було б знати, що два вказані у §35 IAS 161 способи — це не альтернатива один одному, це два різні способи відображення накопиченої амортизації для двох різних способів оцінки активів.

Перший із них (той самий, який нам відомий) застосовується, коли переоцінка здійснюється відповідно до індексу зростання/зниження цін, другий (той самий, про який ми нічого не чули) — коли переоцінюються будівлі. Будівлі — це об’єкти, які можуть реконструюватися, добудовуватися, набувати нових архітектурних форм, але ніколи не можна повернути їх до первісного вигляду.

На відміну від, приміром, верстата. Отже, під час оцінки будівель, що були в експлуатації, немає потреби зважати на їхню первісну вартість; з чого випливає, що й амортизацію переоцінювати теж немає сенсу. Уся накопичена сума амортизації у таких випадках просто списується, причому як під час дооцінки, так і під час переоцінки. Яким чином і на які рахунки — про це стаття.

Модель переоцінки (Revaluation model)

Метод переоцінки застосовують до тієї групи об’єктів основних засобів, справедлива вартість яких може бути надійно визначена. Надалі переоцінки проводять регулярно, для того щоб балансова вартість істотно не відрізнялася від справедливої вартості на звітну дату. Переоцінену вартість, як і фактичну, показують на балансі за мінусом накопиченої амортизації та накопичених втрат від знецінення (§31).

Після переоцінки об’єкта накопичену на дату переоцінки амортизацію відображають одним із двох запропонованих §35 способів2:

а) амортизація переоцінюється пропорційно до зміни валової балансової вартості.3 Цей метод зазвичай застосовують, коли об’єкт переоцінюється до амортизованої відновної вартості шляхом індексування;

1 Див. IAS 16 Property, Plant and Equipment §35a і §35b (у редакції грудня 2003 р., що набрала чинності з 01.01.2005 р.).

2 Пункти а і b §35 тут не цитуються, а наводяться у викладі автора (вільному, але такому, що точно передає зміст). Те саме стосується й інших тверджень, що мають посилання на відповідні § МСФЗ.

3 Валова балансова вартість — це та вартість, яку в термінах національних стандартів прийнято називати первісною. Разом з тим, зазначимо, що вартість, яку ми називаємо залишковою, у термінах МСФЗ називається чистою балансовою вартістю.

b) амортизація, накопичена до переоцінки, списується на приріст капіталу від переоцінки, збільшуючи переоцінювальний резерв щодо цього об’єкта. Отже, чиста балансова вартість з моменту переоцінки дорівнює валовій балансовій вартості, і, відповідно, щодо цього об’єкта починає заново накопичуватися амортфонд. Цей метод зазвичай застосовують у переоцінці будівель.

У будь-якому разі чиста балансова вартість переоціненого об’єкта дарівнює його новій вартості. Різницю добре видно на прикладі дооцінки. Так, при застосуванні другого методу сума накопиченої до переоцінки амортизації обнульовується (її величина переноситься на приріст капіталу та утворює/доповнює резерв переоцінки), а в першому — сума накопиченої амортизації збільшується відповідно до індексу зростання вартості переоцінюваного активу. У результаті досягають поставленої мети: нова чиста балансова вартість переоціненого об’єкта дорівнює його реальній на цей момент вартості.

Якщо перший із вказаних способів (§35а) нічим не відрізняється від традиційного для нас способу відображення амортизації під час переоцінки,1 то другий (§35b), можна сказати, є новим. Обидва способи, в аспекті як дооцінки, так і уцінки, показано нижче на прикладах.

1. Пропорційна переоцінка (за §35а)

Пропорційна переоцінка є методом обліку вартісних різниць, згідно з яким під час дооцінки додається до вартості активу, а під час уцінки віднімається від неї певна сума, і паралельно, у тій самій пропорції, додається/віднімається відповідна сума до/від амортизації.

Приклад 1 Пропорційна дооцінка

Первісна (валова балансова) вартість об’єкта, що підлягає дооцінці, — 25,0 тис. грн. Сума накопиченої до переоцінки амортизації — 10,0 тис. грн. Чиста балансова (амортизована, залишкова) вартість, таким чином, дорівнює 15,0 тис. грн.

Об’єкт дооцінено шляхом застосування загального індексу цін. Індекс цін від дати придбання цього об’єкта зріс на 20%. Тому нова валова балансова вартість повинна дорівнювати 30,0 тис. грн (25,0 х 1,2), сума амортизації — 12,0 тис. грн (10,0 х 1,2), а чиста балансова (амортизована, залишкова) вартість, відповідно, 18,0 тис. грн.

За умовою прикладу див. таблиці 1.1, 1.2.

Приклад 2 Пропорційне зниження ціни

Первісна (валова балансова) вартість об’єкта, що підлягає уцінці, — 25,0 тис. грн. Сума накопиченої до переоцінки амортизації — 10,0 тис. грн. Чиста балансова (амортизована, залишкова) вартість, таким чином, дорівнює 15,0 тис. грн.

Об’єкт уцінено шляхом застосування загального індексу цін. Оскільки ціни на аналогічні об’єкти (з дати придбання цього об’єкта) знизилися на 20%, нова валова балансова вартість повинна дорівнювати 20,0 тис. грн (25,0 х 0,8), сума амортизації — 8,0 тис. грн (10,0 х 0,8), а чиста балансова (амортизована, залишкова) вартість, відповідно, 12,0 тис. грн.

За умовою прикладу див. таблиці 2.1, 2.2, 2.3.

Запропонований вибір варіантів не означає, що не буває випадків, коли сума уцінки може бути відображена і в капіталі, й у витратах/доходах одночасно. Наприклад, частково у поточних витратах (рах. 975), а решта — на рахунку капіталу (рах. 423). Так, якщо на рахунку капіталу все-таки є кредитове сальдо, але його недостатньо для покриття втрат від уцінки, різниця відображається у поточних витратах. Це не так просто, як може здатися, тож автор вважає незайвим проілюструвати одну з можливих ситуацій на комбінованому прикладі. Слід також нагадати, що у цьому разі все ще йдеться про пропорційний спосіб відображення результатів переоцінки (§35а).

Приклад 3 Дооцінка з подальшою уцінкою (способом, зазначеним у §35а)

Первісна (валова балансова) вартість об’єкта, що підлягає дооцінці, — 25,0 тис. грн. Сума накопиченої до переоцінки амортизації — 10,0 тис. грн. Чиста балансова (амортизована, залишкова) вартість, таким чином, дорівнює 15,0 тис. грн.

Об’єкт дооцінено шляхом застосування загального індексу цін. Індекс цін від дати придбання цього об’єкта зріс на 20%. Тому після дооцінки валова балансова вартість повинна дорівнювати 30,0 тис. грн (25,0 х 1,2), сума амортизації — 12,0 тис. грн (10,0 х 1,2), а чиста балансова (амортизована, залишкова) вартість, відповідно, 18,0 тис. грн.

Отже, для дооцінки об’єкта в обліку треба провести суми:

— приросту валової балансової вартості 5,0 тис. грн;

— приросту амортизації 2,0 тис. грн;

— приросту капіталу від переоцінки 3,0 тис. грн.

Переоцінку цього об’єкта здійснено вперше.

Через два роки ціни на ринку активів, аналогічних до цього об’єкта, знизилися на 25%. Якщо врахувати, що за час, що минув від дати до оцінки, була нарахована амортизація у сумі 2,0 тис. грн, то залишкова (чиста балансова) вартість об’єкта на момент уцінки становила 16,0 тис. грн (18,0 - 2,0). Отже, після уцінки:

— валова балансова вартість становить 22,5 тис. грн (30,0 х 0,75);

— накопичена амортизація до уцінки — 14,0 тис. грн (12,0 + 2,0), а після уцінки — 10,5 тис. грн (14,0 х 0,75);

— чиста балансова (залишкова, амортизована) вартість — 12,0 тис. грн (22,5 - 10,5).

Отже, для уцінки об’єкта треба провести суму втрат від зниження валової балансової вартості об’єкта 7,5 тис. грн. Зокрема за рахунок:

— резерву, що утворився раніше, під час дооцінки 3,0 тис. грн;

— зменшення суми накопиченої амортизації 3,5 тис. грн;

— поточних витрат 1,0 тис. грн — це сума, на яку не вистачило резерву (4,0 - 3,0), щоб повністю покрити різницю між чистою балансовою вартістю об’єкта на момент його уцінки (16,0 тис.) і чистою балансовою вартістю, до рівня якої слід довести (12,0 тис.).

За умовою прикладу див. таблиці 3.1, 3.2.

2. Переоцінка зі списанням накопиченої амортизації (за §35b)

Переоцінка зі списанням амортизації є методом обліку вартісних різниць, згідно з яким накопичена амортизація обнульовується, причому як під час дооцінки, так і під час уцінки. У результаті нова балансова вартість на якийсь момент стає одночасно і валовою, і чистою балансовою вартістю.

Приклад 4 Дооцінка, під час якої накопичена амортизація списується

Первісна (валова балансова) вартість будівлі, що підлягає дооцінці, — 500,0 тис. грн. Сума накопиченої до переоцінки амортизації — 200,0 тис. грн. Чиста балансова (амортизована, залишкова) вартість, таким чином, дорівнює 300,0 тис. грн. За оцінками професійних оцінювачів, чиста балансова вартість будівлі повин­на дорівнювати 600,0 тис. грн, тобто на 100,0 тис. грн більше від валової балансової вартості до переоцінки.

За умовою прикладу див. таблиці 4.1, 4.2.

Два останні проведення далеко не в усіх випадках слід розглядати неодмінно як вибір між двома варіантами. На практиці можуть траплятися випадки, коли треба виконати і те, й інше проведення.

Наприклад, якщо після раніше проведеної уцінки витрати становили суму, меншу від тієї, на яку у цьому випадку треба дооцінити об’єкт (у нашому випадку: якщо раніше понесені витрати менші від 100,0 тис. грн). Тоді частину суми дооцінки, що дорівнює попередній уцінці, відображають на рахунку доходів (рах. 746), а частину, що перевищує ці минулі витрати, відносять на рахунок капіталу для формування резерву переоцінки (рах. 423).

Приклад 5 Уцінка, під час якої накопичена амортизація списується.

Первісна (валова балансова) вартість будівлі, що підлягає уцінці, — 500,0 тис. грн. Сума накопиченої до переоцінки амортизації — 200,0 тис. грн. Чиста балансова (амортизована, залишкова) вартість, таким чином, дорівнює 300,0 тис. грн. За оцінками професійних оцінювачів, чиста балансова вартість будівлі повинна дорівнювати 200,0 тис. грн, тобто на 100,0 тис. грн менше від чистої балансової вартості до переоцінки.

За умовою прикладу див. таблиці 5.1 на с. 48, 5.2.

Якщо ж сума уцінки вища за суму накопиченої амортизації, то цілком очевидно, що проведення 1 у такому разі слід виконати на ту частину амортизації, яка дозволяє довести вартість об’єкта до визначеного переоцінкою рівня. А частину амортизації, що залишилася, — списати або на дохід (якщо у минулому було констатовано відповідну витрату), або на приріст капіталу в резерв під майбутні переоцінки чи застосувати обидва варіанти, якщо суми минулих витрат теж виявилися недостатніми.

У нашому останньому прикладі з уцінкою, як і в попередньому з дооцінкою, показано варіанти «або — або». Але на практиці нерідкі випадки, коли під час уцінки треба виконати і те, й інше проведення. Робиться це, наприклад, у разі коли кредитове сальдо на рахунку резерву переоцінок більше, ніж нуль, але його виявляється недостатньо для покриття різниці (у нашому прикладі: якщо це сальдо менше від 100,0 тис. грн). Тоді частину уцінювальної вартості списують за рахунок резерву (до нульового залишку на цьому рахунку), а забраклу частину відносять на поточні витрати. Подібних прикладів може бути чимало, і один з можливих показано нижче.

Приклад 6 Дооцінка з подальшою уцінкою (способом, зазначеним у §35b)

Первісна (валова балансова) вартість будівлі, що підлягає дооцінці, — 500,0 тис. грн. Сума накопиченої до переоцінки амортизації — 200,0 тис. грн. Чиста балансова (амортизована, залишкова) вартість, таким чином, дорівнює 300,0 тис. грн. За оцінками професійних оцінювачів, чиста балансова вартість будівлі повинна дорівнювати 600,0 тис. грн, тобто на 100,0 тис. грн більше від валової балансової вартості до переоцінки.

Отже, для дооцінки об’єкта в обліку треба провести суму приросту капіталу від переоцінки 300,0 тис. грн (різниця між вартістю будівлі, встановленою оцінювачами, та його чистою балансовою вартістю до дооцінки: 600,0 - 300,0 = 300,0). Зокрема за рахунок:

— списання накопиченої амортизації 200,0 тис. грн;

— приросту валової балансової вартості 100,0 тис. грн.

Уся сума дооцінки (300,0 тис. грн) відображається як приріст капіталу, утворюючи резерв під майбутні переоцінки. Після дооцінки сума 600,0 тис. грн стає одночасно і чистою балансовою вартістю будівлі, і його валовою балансовою вартістю до того часу, поки не буде нараховано поточну амортизацію, адже всю суму амортизації, накопиченої раніше, у момент дооцінки згідно з §35b списано. Цей об’єкт переоцінено вперше.

Через два роки будівля знову потребувала переоцінки, і професійні оцінювачі встановили нову її вартість — 400,0 тис. грн. Якщо врахувати, що за час, який минув з дати до оцінки, було нараховано амортизацію у сумі 50,0 тис. грн, то залишкова (чиста балансова) вартість будівлі на момент зниження ціни становила 550,0 тис. грн (600,0 - 50,0).

Отже, для уцінки ціни об’єкта треба провести суму втрат від зниження чистої балансової вартості об’єкта 150,0 тис. грн. Зокрема за рахунок:

— списання накопиченої амортизації 50,0 тис. грн;

— резерву, що утворився раніше, під час дооцінки 100,0 тис. грн.

У результаті отримуємо нову балансову вартість будівлі: 550,0 - 150,0 = 400,0 тис. грн. Це чиста балансова вартість після уцінки, вона ж на цей момент і валова балансова вартість, адже всю суму накопиченої амортизації списано згідно з §35b.

За умовою прикладу див. таблиці 6.1, 6.2. на с. 49.

У нашому прикладі розглянуто випадок, коли переоцінювального резерву не просто вистачило, щоб покрити подальшу уцінку, але навіть залишилося кредитове сальдо на суму 200,0 тис. грн, оскільки втрати від уцінки становили лише 100,0 тис. грн, а сальдо резерву на той момент дорівнювало 300,0 тис. грн. Проте якщо станеться так, що резерву, навпаки, буде недостатньо для покриття втрат від чергової уцінки, забраклу частину суми списують на поточні витрати (рах. 975). Таким чином, втрати від уцінки покриватимуться не за рахунок двох, як у нашому прикладі, а за рахунок трьох джерел. Утім може статися, що для покриття втрат від уцінки достатньо одного джерела — накопиченої амортизації. Варіантів ситуацій, що виникають під час переоцінки основних засобів, чимало, але джерел покриття втрат від уцінки — не більше трьох. І при відображенні таких втрат в обліку слід дотримуватися черговості.

Так, у першу чергу втрати списують за рахунок накопиченої амортизації, у другу (якщо суми амортизації недостатньо) — за рахунок резерву (якщо стосовно переоцінюваного об’єкта на відповідному рахунку капіталу кредитове сальдо), і в останню чергу частина, що залишилася, списується на поточні витрати, якщо такі втрати не покрили перші два джерела. Відображаючи приріст вартості активу як результат його дооцінки, треба дотримуватися черговості у зворотному порядку. Спочатку покрити минулі витрати (якщо у минулому здійснювалася уцінка, для покриття втрат від якої не вистачило або зовсім не було резерву в капіталі), відтак, якщо сума дооцінки перевищує суму минулої уцінки, віднести різницю до резерву під майбутні переоцінки (приріст капіталу від переоцінки).

Такий підхід пояснюється просто: відшкодування збитку від минулої переоцінки відображають за тією самою статтею, за якою такий збиток було визнано (проведено за рахунками). Так, витрати повинні покриватися доходами, а втрати у капіталі — раніше накопиченим приростом капіталу (тобто у другому випадку, за наявності кредитового сальдо такого приросту щодо переоцінюваного об’єкта). Звідси випливає: якщо переоцінка здійснюється вперше, то у разі дооцінки приріст вартості відображають у капіталі, а в разі уцінки втрати відображають у поточних витратах. Надалі, під час подальших переоцінок, втрати покриваються суто за рахунок джерел, що відповідають їм.

А загалом сенс і зміст §35, §39 і §40 IAS 16 зводиться ось до чого.

Облік переоцінки пропорційним методом

1. Якщо здійснюємо дооцінку, слід переконатися, чи не оцінювався цей об’єкт у минулому і якщо так, то спочатку покривається витрата, яка була констатована у зв’язку з уцінкою, тобто рівно на ту саму суму констатуються доходи. І лише потім, якщо сума дооцінки ту минулу витрату перевищила, різницю, що залишилася, відносять на приріст капіталу (резерв під майбутні переоцінки).

2. Якщо здійснюємо уцінку, слід переконатися, чи не дооцінювався цей об’єкт у минулому, після чого залишилося б кредитове сальдо на відповідному рахунку капіталу (резерву). І якщо так, то під час уцінки спочатку дебетується цей рахунок капіталу і лише потім, якщо цього виявилося недостатньо, щоб покрити втрати від уцінки, забраклу частину суми віднести на поточні витрати. У майбутньому, якщо буде дооцінка, передусім ці витрати повинні покриватися доходами (див. п. 1).

Так чи інакше, але цей метод, разом із переоцінкою балансової вартості, допускає і переоцінку накопиченої амортизації, причому в тій самій пропорції.

Облік переоцінки методом списання накопиченої амортизації

1. Якщо здійснюємо дооцінку, слід насамперед покрити минулі витрати (якщо у минулому здійснювалася уцінка, для покриття втрат від якої не вистачило або зовсім не було резерву в капіталі) такою самою (як і витрати) сумою доходів. Відтак, якщо сума дооцінки перевищує суму минулої уцінки, — віднести різницю до резерву під майбутні переоцінки (приріст капіталу від переоцінки). Амортизація при цьому списується на капітал, утворюючи резерв під майбутні переоцінки. А якщо у минулому було констатовано витрати, — амортизація списується на доходи у сумі, що дорівнює тим витратам.

2. Якщо проводимо уцінку, втрати списуються насамперед за рахунок накопиченої амортизації. Відтак, якщо цієї суми недостатньо, — за рахунок резерву, якщо тільки на рахунку резерву щодо переоцінюваного об’єкта є кредитове сальдо. Якщо кредитового сальдо все ще недостатньо або якщо його зовсім немає, тоді частина втрат, що залишилася від уцінки, списується на поточні витрати. У майбутньому, якщо буде дооцінка, передусім ці витрати повинні покриватися доходами (див. п. 1).

Так чи інакше, але цей метод допускає обов’язкове списання всієї суми накопиченої амортизації. Під час дооцінки списана амортизація утворює приріст капіталу — резерв (за умови, що після минулих уцінок не залишилися непокриті втрати, записані до поточних витрат), під час уцінки — знижує валову балансову вартість переоцінюваного активу до рівня його чистої балансової вартості.

На практиці все це не так складно, як може здатися. Тільки все могло бути ще простішим, якби допускалося дебетове сальдо за рахунком резервів. Цілком очевидно, що доходи і витрати до цих схем вплутано тільки задля єдиної мети: не допустити дебетового сальдо за статтею капіталу. Так звіт гарніше виглядає.

Насамкінець

Кілька слів про таке подіб­не до переоцінки поняття, як тестування активів на знецінення. Попри очевидну схожість, змішувати їх не слід. Уже хоча б тому, що під час переоцінки об’єкти деталізують, а під час тестування на втрату корисності (знецінення), навпаки, зводяться, як правило, до певної сукупності — генеруючої одиниці. Інакше кажучи: у першому випадку ціле розкладається на елементи, у другому — множина подається єдиним активом. Це основні відмінності між переоцінкою і тестуванням на знецінення, хоча методика бухгалтерського обліку і тих, і інших операцій принципових відмінностей не має. Облік знецінення активів регулюється спеціальним стандартом — IAS 36 Impairment of Assets. Про те, як це робиться, — іншим разом.

Таблиця 1.1

Проведення у концепції МСФЗ (до прикладу 1)
Операція/Рахунок
Д-т
К-т
1. Дооцінка об’єкта ОЗ    
Основні засоби
5000
 
Амортизація  
2000
Варіант 1.Резерв переоцінки (приріст капіталу від переоцінки). Якщо дооцінка здійснюється вперше або якщо раніше не здійснювалася уцінка з відображенням різниці у поточних витратах  
3000
Варіант 2. Позареалізаційні доходи. Якщо раніше здій-снювалася уцінка з відображенням різниці у поточних витратах  
3000
Разом оборотів
5000
5000

Таблиця 1.2

Проведення у концепції П(С)БО (до прикладу 1)
Операція
Д-т
К-т
Сума
Варіант 1. Якщо дооцінка здійснюється вперше або якщо раніше не здійснювалася уцінка з відображенням різниці у поточних витратах:      
1. Приріст вартості об’єкта ОЗ
10
423
5000
2. Приріст накопиченої амортизації
423
131
2000
Варіант 2. Якщо раніше здійснювалася уцінка з відображенням різниці у поточних витратах:      
1. Приріст вартості об’єкта ОЗ
10
746
5000
2. Приріст накопиченої амортизації
975
131
2000

Таблиця 2.1

Проведення у концепції МСФЗ (до прикладу 2)
Операція/Рахунок
Д-т
К-т
1. Уцінка об’єкта ОЗ    
Основні засоби  
5000
Амортизація
2000
 
Варіант 1.Витрати поточного/звітного періоду. Якщо уцінка здійснюється вперше або якщо після попередніх переоцінок на відповідному рахунку капіталу нульове сальдо
3000
 
Варіант 2. Резерв переоцінки. Якщо уцінка здійснюється після дооцінки (за наявності кредитового сальдо на відповідному рахунку капіталу не менше 3,0 тис.)
3000
 
Разом оборотів
5000
5000

Таблиця 2.2

Проведення у концепції П(С)БО (до прикладу 2, 1-й спосіб)
Операція
Д-т
К-т
Сума
Варіант 1. Якщо уцінка здійснюється вперше або якщо після попередніх переоцінок на рахунку 423 нульове сальдо      
1. Зменшення вартості об’єкта ОЗ
975
10
5000
2. Зменшення накопиченої амортизації пропорційно до індексу зниження цін
131
746
2000
Варіант 2. Якщо уцінка здійснюється після дооцінки (за наявності кредитового сальдо на рахунку 423 не менше 3,0 тис.)      
1. Зменшення вартості об’єкта ОЗ
423
10
5000
2. Зменшення накопиченої амортизації пропорційне до індексу зниження цін
131
423
2000

Таблиця 2.3

Проведення у концепції П(С)БО (до прикладу 2, 2-й спосіб)
Операція
Д-т
К-т
Сума
Варіант 1. Якщо уцінка здійснюється вперше або якщо після попередніх переоцінок на рахунку 423 нульове сальдо      
1. Зменшення вартості об’єкта ОЗ
975
10
5000
2. Зменшення накопиченої амортизації пропорційно до індексу зниження цін (червоним сторно)
975
131
2000
Варіант 2. Якщо уцінка здійснюється після дооцінки (за наявності кредитового сальдо на рахунку 423 не менше 3,0 тис.)      
1. Зменшення вартості об’єкта ОЗ
423
10
5000
2. Зменшення накопиченої амортизації пропорційно до індексу зниження цін (червоним сторно)
423
131
2000

Таблиця 3.1

Проведення у концепції МСФЗ (до прикладу 3)
Операція/Рахунок
Д-т
К-т
1. Дооцінка об’єкта ОЗ    
Основні засоби
5000
 
Амортизація  
2000
Резерв переоцінки (Приріст капіталу від переоцінки).  
3000
2. Нараховано амортизацію за 2 роки, що минули від переоцінки    
Амортизація  
2000
Витрати на амортизацію (Знос)
2000
 
3. Подальша уцінка об’єкта ОЗ    
Основні засоби  
7500
Амортизація
3500
 
Резерв переоцінки
3000
 
Позареалізаційні витрати
1000
 
Разом оборотів
14500
14500

Таблиця 3.2

Проведення у концепції П(С)БО (до прикладу 3)
Операція
Д-т
К-т
Сума
Дооцінка:      
1. Приріст вартості об’єкта
10
423
5000
2. Приріст накопиченої амортизації
423
131
2000
Протягом 2-х років після дооцінки:      
3. Нараховано амортизацію
23, 90...*
131
2000
Подальша уцінка:      
4. Втрати від зниження вартості об’єкта      
- за рахунок попередньої дооцінки (є резерв 3,0 тис.)
423
10
3000
- відображено у поточних витратах (частина суми уцінки, що залишилася, для покриття якої не вистачило резерву)
975
10
4500
5. Зменшення накопиченої амортизації      
1-й спосіб: шляхом визнання доходу (і тоді чиста витрата становитиме різницю між доходами і витратами, що перевищують їх: 3,5 - 4,5 = -1,0)
131
746
3500
2-й спосіб: шляхом сторнування витрат (і тоді чиста витрата становитиме різницю між витратами, визнаними у зв’язку зі зниженням валової балансової вартості і відсторнованою сумою витрати: 4,5 - 3,5 = 1,0)
975
131
3500
* Номер витратного рахунка залежить від мети і місця експлуатації об’єкта.

Таблиця 4.1

Проведення у концепції МСФЗ (до прикладу 4)
Операція/Рахунок
Д-т
К-т
1. Дооцінка будівлі    
Основні засоби
100000
 
Амортизація
200000
 
Варіант 1.Резерв переоцінки (приріст капіталу від переоцінки). Якщо дооцінка здійснюється вперше або якщо раніше не здійснювалася уцінка з відображенням різниці у поточних витратах  
300000
Варіант 2.Позареалізаційні доходи. Якщо раніше здійснювалася уцінка з відображенням різниці у поточних витратах  
300000
Разом оборотів
300000
300000

Таблиця 4.2

Проведення у концепції П(С)БО (до прикладу 4)
Операція
Д-т
К-т
Сума
1. Списання накопиченої амортизації
131
423
200000
2. Приріст вартості будівлі:      
Варіант 1. Якщо дооцінка здійснюється вперше або якщо раніше не здійснювалася уцінка з відображенням різниці у поточних витратах
103
423
100000
Варіант 2. Якщо раніше здійснювалася уцінка з відображенням різниці у поточних витратах
103
746
100000

Таблиця 5.1

Проведення у концепції МСФЗ (до прикладу 5)
Операція/Рахунок
Д-т
К-т
1. Уцінка будівлі    
Основні засоби  
300000
Амортизація
200000
 
Варіант 1.Позареалізаційні витрати. Якщо уцінка здійснюється вперше або якщо після попередніх переоцінок на відповідному рахунку капіталу нульове сальдо
100000
 
Варіант 2.Резерв переоцінки. Якщо уцінка здійснюється після дооцінки (за наявності кредитового сальдо на відповідному рахунку капіталу не менше 100,0 тис.)
100000
 
Разом оборотів
300000
300000

Таблиця 5.2

Проведення у концепції П(С)БО (до прикладу 5)
Операція
Д-т
К-т
Сума
1. Зменшення вартості об’єкта ОЗ за рахунок накопиченої амортизації
131
103
200000
2. Зменшення вартості об’єкта ОЗ за рахунок інших джерел:      
Варіант 1. Якщо уцінка здійснюється вперше або якщо після попередніх переоцінок на рахунку 423 нульове сальдо
975
103
100000
Варіант 2. Якщо уцінка здійснюється після дооцінки (за наявності кредитового сальдо на рахунку 423 не менше 100,0 тис.).
423
103
100000

Таблиця 6.1

Проведення у концепції МСФЗ (до прикладу 6)
Операція/Рахунок
Д-т
К-т
1. Дооцінка будівлі    
Основні засоби
100000
 
Амортизація
200000
 
Резерв переоцінки (приріст капіталу від переоцінки)  
300000
2. Нараховано амортизацію за 2 роки, що минули від переоцінки    
Амортизація  
50000
Витрати на амортизацію (зношення)
50000
 
3. Подальша уцінка будівлі    
Основні засоби  
150000
Амортизація
50000
 
Резерв переоцінки
100000
 
Разом оборотів
500000
500000

Таблиця 6.2

Проведення у концепції П(С)БО (до прикладу 6)
Операція
Д-т
К-т
Сума
Дооцінка будівлі:      
1. Списання накопиченої амортизації
131
423
200000
2. Приріст вартості будівлі
103
423
100000
Протягом 2-х років після дооцінки:      
3. Нараховано амортизацію
23, 90...*
131
50000
Подальша уцінка:      
- за рахунок списання накопиченої амортизації
131
103
50000
- за рахунок попередньої дооцінки (наявного резерву 300,0 тис.)
423
103
100000
* Номер витратного рахунка залежить від мети і місця експлуатації об’єкта.

Римма Грачова



Наступна стаття:  На початок статті 



Зверніть увагу Частковий перегляд статті (тільки початок)
Життя :: МСФЗ
Звіт до Пенсійного фонду Нагадаємо, що недавно було внесено зміни до Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування1. Одними з основних були зміни до форм Розрахунків пенсійних внесків (додатки...

В рубриці: 


Резерви та умовні зобов’язання Частковий перегляд статті (тільки початок)
№ 38 (23.9.2013) :: МСФЗ :: МСФЗ
Зобов’язання підприємств мають різну природу: заборгованість перед постачальниками товарно-матеріальних цінностей, зобов’язання з виплати заробітної плати працівникам, заборгованість за кредитами тощо. Як правило, підприємство точно знає величину ...

Облік податку на прибуток у МСФЗ Частковий перегляд статті (тільки початок)
№ 25-26 (24.6.2013) :: МСФЗ :: МСФЗ
Передбачену в МСФЗ практику обліку та відображення у фінансовій звітності податку на прибуток критикують і користувачі, і укладачі звітності. Перші, як правило, наголошують, що інформація про відстрочені податки не є релевантною для оцінки перспектив діял...

0.01465