(044) 391-51-92
ru ua

Маєте пропозиції, зауваження чи побажання? Зв’яжіться з редакцією!
Ми неодмінно відповімо.



 Актуально!




Ближайшие семинары,
тренинги, вебинары ...

Все семинары ...         
(полный план-график)









 : загальний по сайту



Курсы валют на PROext

Дебет-Кредит № 32 (7.8.2006)
МСФЗ :: МСФЗ

Увага! Архівна публікація 

 


Ця сторінка містить давню архівну публікацію бухгалтерського тижневика "Дебет-Кредит", яка на даний час ймовірно втратила актуальність і може не відповідати діючим нормам бухгалтерського та податкового обліку.
Для роботи з актуальними матеріалами журналу перейдіть до ONLINE.dtkt.ua

або оберіть потрібний вам разділ ДК-порталу в верхньому рядку навигації.

Придбання ОЗ за акції власної емісії

Сьогоднішня тема — чергова бухгалтерська новинка. Мало того, можна сказати, це тема майбутнього. І хоча ще не час проводити такі операції (фондовий ринок в Україні не готовий), знати, що нас чекає, і як це проводити в обліку — час настав.

Порядок визнання в обліку і звітності та порядок оцінки операцій з використанням пайових інструментів (акцій, опціонів на акції) регулюються IFRS 2 Share-based payment. Загалом цей стандарт застосовується для всіх видів операцій, в яких платежі здійснюються пайовими інструментами: від різних видів виплат інструментами власного капіталу найманому персоналу до оплати такими інструментами різних придбань на стороні.

Пайовим інструментом, згідно з IFRS 2 (див. додаток А до цього стандарту), визнається будь-який договір, що підтверджує право на частку в чистих активах компанії.

Операції, облік яких регулює IFRS 2, розрізняють трьох видів (§2)1:

a) операції, за умовами яких компанія за отримані товари2 або послуги розраховується пайовими інструментами (частками у власному капіталі). Облік такого роду операцій регулюється §10 — §29 IFRS 2.

1 Тут і далі посилання даються на параграфи IFRS 2 «Share-based payment», що набрав чинності з 01.01.2005 р.

2 Під товарами тут і далі слід розуміти будь-які придбання, що не належать до фінансових активів: основні засоби, нематеріальні активи, запаси тощо. Як сказано у §5 IFRS 2: «Goods includes inventories, consumables, property, plant and equipment, intangible assets and other non-financial assets».

b) операції, за умовами яких компанія за отримані товари або послуги бере на себе зобов’язання, які погашаються у грошовій формі, але сума яких залежить від ціни пайових інструментів цієї компанії. Облік такого роду операцій регулюється §30 — §33 IFRS 2.

c) операції, за умовами яких компанії або постачальникові надається право вибору: розрахуватися або грошовими коштами (так само як і іншими активами), або пайовими інструментами (частками у власному капіталі). Облік такого роду операцій регулюється §34 — §43 IFRS 2.

Слід підкреслити: йдеться виключно про операції, розрахунки за якими здійснюються пайовими інструментами, прямо або опосередковано. Інакше кажучи, або ними (пайовими інструментами) розплачуються, або ці зобов’язання погашаються у сумі, що дорівнює вартості таких інструментів.

Від того, до якого із вказаних видів операцій належить та чи інша практично здійснювана операція, залежить її відображення у бухгалтерському обліку. Так, якщо за отримані товари/послуги компанія розраховується пайовими інструментами, в обліку така операція відображається за дебетом рахунка відповідних активів/витрат і за кредитом рахунка акціонерного капіталу; якщо ж грошовими коштами — дебетується також рахунок відповідних активів, але кредитується у такому разі рахунок зобов’язань.

У цьому розділі ми будемо говорити про ці операції тільки у контексті придбання в обмін на пайові інструменти таких активів, як основні засоби. Обліку операцій, за умовами яких в обмін на пайові інструменти отримуються інші активи (запаси тощо), а також обліку виплат пайовими інструментами персоналу будуть присвячені окремі статті у відповідних темах.1

1 Заробітна плата, запаси тощо.

Операції, за умовами яких компанія за отримані активи розраховується пайовими інструментами

Товари і послуги, що отримуються компанією в обмін на пайові інструменти, оцінюються за справедливою вартістю цих товарів/послуг, але тільки якщо їх справедлива вартість може бути достовірно визначена. Справедлива вартість визначається на дату, коли компанія отримує товари і послуги від іншої сторони.

Приклад 1 Акції оцінюються за справедливою вартістю отримуваних активів.

В обмін на випущені 100000 акцій номіналом 7 грн компанія-емітент отримала інвестицію у вигляді будівлі, готової до негайної експлуатації. Передача права власності на будівлю відбулася в день випуску акцій. Справедлива вартість будівлі, визначена на цю дату професійним оцінювачем, становить 1,5 млн. грн.

За умовами прикладу див. таблиці 1.1 та 1.2.

Якщо справедливу вартість отриманих товарів/послуг встановити з достатньою мірою достовірності неможливо, операція оцінюється за (виходячи з) справедливою вартістю пайових інструментів, що надаються в обмін. Якщо ж і справедливу вартість пайових інструментів, які надаються в обмін, визначити з достатньою мірою достовірності немає змоги, операція оцінюється за їх (інструментів) внутрішньою вартістю з подальшою переоцінкою на кожну звітну дату протягом усього періоду, поки операція не закривається.

Зазначимо, що до слів з §10 IFRS 2: «Якщо компанія не спроможна оцінити справедливу вартість отриманих товарів або послуг з достатньою мірою достовірності, вона повинна оцінити їхню вартість і відповідне збільшення у капіталі опосередковано, тобто виходячи зі справедливої вартості наданих пайових інструментів» — у виносці до цього параграфа є пояснення. А саме: формулювання «виходячи зі справедливої вартості», а не «за справедливою вартістю» застосовується тому, що в остаточному підсумку операція оцінюється шляхом множення справедливої вартості наданих пайових інструментів на кількість переданих інструментів. Ото й усе. Автор згадує про це, наведене у виносці, пояснення тому, що воно виразно дає зрозуміти: пайові інструменти (усі, які передаються, разом узяті) таки оцінюються за справедливою вартістю, а отже, далеко не завжди потрібна їх оцінка за внутрішньою вартістю, як стверджують деякі експерти з МСФЗ. За внутрішньою вартістю можуть оцінюватися опціони на акції, причому не в кожному випадку, а лише в окремих. Про опціони — трохи нижче.

Продовжуємо про основні засоби.

Приклад 2 Отримані активи оцінюються за справедливою вартістю переданих акцій.

В обмін на додатково випущені 100000 акцій номіналом 7 грн компанія-емітент отримала інвестицію у вигляді комплекту обладнання, що було в експлуатації, але у придатному для подальшого використання стані. Передача права власності на обладнання відбулася у день випус­ку акцій. Справедливу вартість обладнання, оскільки для такого роду активів немає активного ринку, визначити з достатньою мірою достовірності неможливо. Водночас достовірно відомо, що біржова ціна цих акцій (ми припускаємо, що акції цієї компанії котируються на біржі) на дату операції дорівнює 15 грн.

Що стосується відображення таких операцій у бухгалтерському обліку, то абсолютно очевидно, що схема проведень нічим не відрізнятиметься від показаної у прикладі 1. Проведення будуть ті самі, навіть якщо припустити, що між датою передачі прав на активи і датою передачі постачальникові-інвесторові акцій минає якийсь час, протягом якого вони піднімаються у ціні або падають. У таких випадках кількість акцій, що підлягають передачі, з часом коригується, тобто інвестор врешті-решт отримує таку кількість акцій, яка відповідає раніше обумовленій сумі (§24b).

З прикладів 1 і 2 випливає: незалежно від того, що у таких операціях оцінюється за справедливою вартістю — отримувані активи чи пайові інструменти, які передаються, — схема проведень для того й іншого випадку одна. Різниця лише у тому, приймається актив на облік за своєю справедливою вартістю чи за справедливою вартістю переданих постачальникові пайових інструментів власної емісії. Те саме можна сказати і про випадок, коли пайові інструменти оцінюються за так званою внутрішньою вартістю. І хоча, як сказано у §24 IFRS 2, до оцінки за внутрішньою вартістю вдаються вкрай рідко, ми ненадовго спинимося, щоб усе-таки пояснити, що це таке. Візьмімо, наприклад, опціони на акції.

Опціони мають внутрішню вартість і часову вартість. Внутрішня вартість — це різниця між справедливою вартістю базисного активу та ціною виконання опціону. Ціна виконання — це ціна, за якою власник опціону може (у нашому випадку) купити1 базовий актив. У нашому випадку, оскільки йдеться про акції як оплату за товари і послуги, базисним активом є акції, що їх постачальник при виконанні опціону придбаває. Ціну виконання прийнято називати ціною strike. Ціна на базисний актив, що склалася на ринку в певний момент часу, називається ціною spot.

Тут варто зазначити: оскільки у нашому випадку (коли за поставлені товари розраховуються опціонами на акції) постачальник товарів придбаває опціони (а не відчужує), тобто «грає на підвищення», слід мати на увазі, що у IFRS 2 йдеться виключно про опціони call (а не put).

Можна сказати простіше. Внутрішня вартість — це та сума, яку може виграти власник опціону, якщо вирішить виконати його у цей момент. Часова вартість — це додаткова сума, яку покупець опціону готовий викласти понад його внутрішню вартість. Внутрішня вартість опціону плюс його часова вартість дорівнює премії за цей опціон. І ось якраз премію за опціони їх набувачам — постачальникам товарів/послуг (про яких ідеться у IFRS 2) емітенту платити і не доводиться, адже такому постачальникові емітент акцій платить опціонами за постачання. Зобов’язання емітента якраз і становлять суму премій, яку набувачу опціонів довелося б заплатити емітенту, у разі якби про жодні постачання з його боку не йшлося, тобто нібито він виступав звичайним покупцем опціонів. У цьому вся «сіль». А, оскільки опціони — це ще не акції, а лише право на їх придбання у майбутньому, то будь-які зміни їхньої (опціонів) внутрішньої вартості емітент відображає в обліку і звітності протягом усього періоду до дати виконання.

Для опціону call внутрішня вартість визначається як додатна різниця між ціною spot і ціною strike базового активу.

Внутрішня вартість опціону Call = ціна spot - ціна strike.

Приклад 3

1. Якщо спотова ціна базисного активу (пакету акцій, у нашому випадку) дорівнює 10000 грн, то опціон call з ціною виконання 9000 грн матиме внутрішню вартість:

10000 - 9000 = 1000 грн.

2. Якщо спотова ціна базисного активу 9000 грн, то опціон call з ціною виконання 10000 грн не матиме внутрішньої вартості:

10000 - 9000 = - 1000 грн (від’ємна внутрішня вартість не береться до уваги).

Часову вартість опціону неможливо розрахувати, перш ніж буде визначено його внут­рішню вартість або виявлено, що він такої не має. Часова вартість опціону — це частина премії (суми, яку покупець опціону платить продавцеві за володіння правом купити базовий актив у майбутньому), що залишається після віднімання від неї внутрішньої вартості. Отже, премія за опціоном може складатися або цілком із часової вартості, або з двох складових: з внутрішньої і часової вартості. Чим більше часу залишається до закінчення терміну дії опціону, тим більшою є вірогідність того, що ризик зміни його внутрішньої вартості зросте.

Справедлива вартість акцій або опціонів на акції визначається виходячи з поточних ринкових цін, але це, знову-таки, можливо лише у разі, якщо така інформація є у розпорядженні, тобто якщо пайові інструменти цієї компанії обертаються на фондовому ринку. У решті випадків (що найчастіше і буває) ціна на пропоновані акції або опціони встановлюється виходячи з умов угоди між обізнаними сторонами, що бажають укласти цю угоду, і таким чином визначається їх справедлива вартість на дату отримання товарів (прийняття робіт, споживання послуг).

Під справедливою вартістю (fair value) як за міжнародними стандартами, так і за національними П(С)БО мається на увазі сума, на яку актив може бути обміняний або зобов’язання виконане при угоді між добре поінформованими, зацікавленими та незалежними сторонами. Іншими словами, це ціна, за яку один суб’єкт згоден продати щось, а інший — купити; за умови що ці особи ніяк між собою не пов’язані, щоб робити одне одному певні уступки або навпаки, здійснювати тиск. Під обізнаністю у цьому випадку слід розуміти володіння достатньою інформацією про товар, його влас­тивості і про стан ринку таких товарів на обраний момент, щоб одному не продати за ціною, нижчою від тієї, що склалася на ринку, іншому — не купити за ціною, що перевищує ринкову. Під зацікавленістю — бажання купити, але не змушене, щоб мати намір зробити це за будь-яку ціну. Незалежність сторін означає відсутність між учасниками операції будь-яких особливих відносин, через які ціна товару стає нехарактерною для стану ринку у момент операції. Визначення терміну справедлива вартість (справедлива ціна) не має відношення до випадків ліквідації підприємства чи до інших обставин, що змушують його продавати свої активи на не вигідних для себе умовах. Йдеться про поточну діяльність, яку підприємство не має наміру припиняти в осяжному майбутньому. Поняття справедливої вартості/ціни має розглядатися у контексті принципу безперервності. Оскільки справедлива ціна завжди орієнтована на поточну ринкову ціну, то під справедливою вартістю/ціною, як правило, розуміється ринкова вартість/ціна (market value).

У читачів виникне запитання: як же у разі неможливості оцінити достовірно справедливу вартість опціону ми можемо встановити його внутрішню вартість, якщо внутрішня вартість — це різниця між справедливою вартістю і ціною виконання? Річ у тім, що справедлива вартість опціону на акції — зовсім не те, що справедлива вартість власне акцій — його (опціону) базисного активу. Справедлива ціна акцій може бути відома, а справедлива вартість опціону — далеко не завжди. Справедлива вартість опціону — це премія, яку платять за придбання опціону. А премія складається з двох складових: внутрішньої вартості та часової вартості. Внутрішня вартість опціону встановлюється виходячи з цін на базові активи. Часової опціони набувають із часом: чим ближче дата виконання опціону, тим більше охочих його купити, тим вища його часова вартість. На початку (при емісії) жодної часової вартості може і не бути. Утім, як і внутрішньої.

При встановленні справедливої вартості пайових інструментів, якими емітенту належить розрахуватися, IFRS 2 рекомендує враховувати всі можливі умови і чинники, здатні вплинути на оцінку. Так само важливо враховувати їх у разі, коли розрахунки за отримані активи здійснюються у грошовій формі, але у сумі, еквівалентній вартості пайових інструментів.

Операції, за умовами яких компанія-емітент бере на себе зобов’язання розрахуватися за отримані активи у грошовій формі, але за вартістю пайових інструментів

Якщо операція з постачальником товарів/послуг передбачає розрахунок у грошовій формі, то й отримані активи, і відповідні зобов’язання оцінюються за справедливою вартістю пайових інструментів, на яких угода базується (§30 IFRS 2). Далі, від моменту укладення угоди (від дати передачі прав на активи) зобов’язання на кожну звітну дату переоцінюються, і так до моменту їх погашення. Зміни у справедливій вартості зобов’язань відображаються у поточних дохо­дах/витратах. Цим і відрізняється облік операцій з пайовими інструментами, що передбачають розрахунки у грошовій формі, від аналогічних операцій, у яких розраховуються власне пайовими інструментами. За умови розрахунків пайовими інструментами зміни їх справедливої вартості в обліку не відображаються (див. попередній приклад).

Приклад 4 Акції оцінюються за справедливою вартістю отримуваних активів.

За умовами операції компанія-емітент отримує будівлю, в обмін на яку вона повинна виплатити колишньому власникові будівлі гроші у сумі, що на момент укладення угоди дорівнює вартості 100000 акцій номіналом 10 грн. Передача права власності на будівлю відбулася на кілька місяців раніше, ніж акції були випущені. За час, що минув з моменту передачі прав на будівлю, ціна акцій зросла на 5%. Справедлива вартість будівлі, встановлена професійним оцінювачем на дату передачі права, становить 1,0 млн грн.

За умовами прикладу див. таблиці 4.1 та 4.2 на с. 39.

Приклад 5 Отримані активи оцінюються за справедливою вартістю переданих акцій.

За умовами операції компанія-емітент отримує вживаний комплект обладнання, в обмін на яке вона повинна виплатити колишньому власникові будівлі гроші у сумі, що на момент укладення угоди дорівнює вартості 100000 акцій номіналом 10 грн, поточна ринкова ціна яких на момент операції дорівнює 11 грн. Таким чином, на момент операції справедлива сума зобов’язань емітента перед суб’єктом, який передав права власності на будівлю, визнані у сумі 1100000 грн. Передача права власності на будівлю відбулася на кілька місяців раніше, ніж акції були випущені. За час, що минув з моменту передачі прав на будівлю, ціна акцій зросла ще на 5%. Справедливу вартість обладнання, оскільки для такого роду активів немає активного ринку, визначити з достатньою мірою достовірності неможливо.

За умовами прикладу див. таблиці 5.1 та 5.2 на с. 40.

З прикладу (а також з §30, на підставі якого приклад складено) випливає, що переоцінці підлягають тільки зобов’язання. А активи, які були отримані в обмін на такі зобов’язання, оцінюються за справедливою вартістю пайових інструментів, встановленою на дату передачі прав на ці активи. Надалі всі зміни відображаються у поточних доходах/витратах (у термінології МСФЗ — у Звіті про прибутки і збитки), тобто ці зміни не можуть впливати на оцінку отриманих активів.

Резюмуючи все викладене, можна сказати ось що. Операції, що завершуються грошовими виплатами, розмір яких залежить від стану фондового ринку, від­різняються від операцій, які завершуються передачею пайових інструментів тим, що у першому випадку контрагент має право на приріст фондової вартості (право на подорожчання акцій), у другому — право на отримання більшої кількості пайових інструментів, ніж було спочатку обумовлено. Для першого випадку бухгалтерський облік передбачає коригування зобов’язань, для другого — тільки коригування кількості пайових інструментів, що підлягають передачі.

Римма Грачова



Наступна стаття:  На початок статті 



Зверніть увагу Частковий перегляд статті (тільки початок)
Життя :: МСФЗ
Порядок складання фінансових планів викладено в новій редакції ! Держпідприємствам У новій редакції викладено Порядок складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів державних підприємств, акціонерних, холдингових компаній, інших...

В рубриці: 


Резерви та умовні зобов’язання Частковий перегляд статті (тільки початок)
№ 38 (23.9.2013) :: МСФЗ :: МСФЗ
Зобов’язання підприємств мають різну природу: заборгованість перед постачальниками товарно-матеріальних цінностей, зобов’язання з виплати заробітної плати працівникам, заборгованість за кредитами тощо. Як правило, підприємство точно знає величину ...

Облік податку на прибуток у МСФЗ Частковий перегляд статті (тільки початок)
№ 25-26 (24.6.2013) :: МСФЗ :: МСФЗ
Передбачену в МСФЗ практику обліку та відображення у фінансовій звітності податку на прибуток критикують і користувачі, і укладачі звітності. Перші, як правило, наголошують, що інформація про відстрочені податки не є релевантною для оцінки перспектив діял...

0.011155