(044) 391-51-92
ru ua

Маєте пропозиції, зауваження чи побажання? Зв’яжіться з редакцією!
Ми неодмінно відповімо.



 Актуально!




Ближайшие семинары,
тренинги, вебинары ...

Все семинары ...         
(полный план-график)









 : загальний по сайту



Курсы валют на PROext

Дебет-Кредит № 44 (30.10.2006)
МСФЗ :: МСФЗ

Увага! Архівна публікація 

 


Ця сторінка містить давню архівну публікацію бухгалтерського тижневика "Дебет-Кредит", яка на даний час ймовірно втратила актуальність і може не відповідати діючим нормам бухгалтерського та податкового обліку.
Для роботи з актуальними матеріалами журналу перейдіть до ONLINE.dtkt.ua

або оберіть потрібний вам разділ ДК-порталу в верхньому рядку навигації.

Порівнюємо основні засоби у МСФЗ і в П(С)БО

Тема обліку основних засобів добігає кінця. Настав час підбити підсумки всього викладеного у попередніх дванадцяти статтях, розставити деякі акценти, а також доповнити деякими важливими положеннями IAS 16, про які автор сказати не встигла.

Довгострокові активи, на облік яких поширюється IAS 16

Перелік основних засобів, як відомо, досить широкий. Але не все, що під основними засобами розуміє національний стандарт 7 «Основні засоби», охоплює міжнародний стандарт IAS 16 «Property, Plant and Equipment». Щоб зрозуміти, до обліку яких довгострокових матеріальних активів слід застосовувати IAS 16, спочатку з’ясуймо все з активами, на облік яких цей стандарт не поширюється.

IAS 16 (див. §3), на відміну від П(С)БО 7, не застосовується до таких видів основних засобів, як багаторічні насадження, а також робоча і продуктивна худоба (у термінах IAS 16 — «біологічні активи, що належать до с/г діяльності»). Облік таких активів, як і інших, що належать до сільськогосподарської діяльності, регулюється спеціальним галузевим стандартом — IAS 41 Agriculture.

Не застосовується IAS 16 і до природних ресурсів, а також до прав на їх використання. Регулювати облік таких активів (і ті й інші належать до довгострокових) покликаний інший стандарт, що набрав чинності з 01.01.2006 р., — IFRS 6 Exploration for and Evaluation of Mineral Resources.1

Серед необоротних активів, облік яких регулюється П(С)БО 7, значаться, умовно кажучи, малоцінні основні засоби (див. п. 5.2 П(С)БО 7 або План рахунків — рахунок 11). У міжнародних стандартах про подібні облікові категорії не згадується. А предмети прокату, що значаться серед цих активів, цілком очевидно, належать до IAS 40 Investment Property як вид довгострокових активів, бо вони явно придбані з метою отримання інвестиційного доходу.

Визнання в обліку основних засобів, отриманих за договором оренди, здійснюється виходячи з факту передачі пов’язаних з об’єктом ризиків і вигід за правилами, визначеними іншим стандартом, — IAS 17 Leases. Проте окремі аспекти (наприклад, амортизацію) обліку орендованих об’єктів основних засобів регулює IAS 16 (§4).

Оскільки IAS 16 не містить чіткої класифікації груп основ­них засобів,2 спробуймо самостійно визначити, які з перелічених у національному П(С)БО 7 груп довгострокових (необоротних) активів можна вважати такими, що підпадають під дію IAS 16.

1 Розробка й оцінка мінеральних ресурсів.

2 Приклади груп основних засобів (список несуворий і невичерпний) перераховано у §37 IAS 16.

Ще раз звернемо увагу: такого поняття, як «Інші необоротні матеріальні активи», у міжнародній практиці немає, але це не означає, що у традиційному для Західної Європи обліку немає таких активів, як, наприклад, бібліотечні фонди або тимчасові (нетитульні) споруди. Інша річ, що деякі малоцінні активи (наприклад інвентарна тара) взагалі не прийнято обліковувати серед довгострокових активів; як правило, їх не піддають капіталізації, а списують на витрати поточного періоду.

Залишилося зазначити, що згідно з тим самим §3 IAS 16 застосовується до тих довгострокових матеріальних активів, які призначені для обслуговування і підтримання у функціональному стані вищезгаданих активів (біологічних тощо), власне облік яких регулюється іншими стандартами (не IAS 16).

Приклад 1. Робоча і/або продуктивна худоба на с/г підприємстві обліковується на рахунках біологічних активів, і до їх обліку застосовується IAS 41. Але приміщення, в яких вона міститься, обладнання, пристрої та інші об’єкти, що експлуатуються з метою її утримання та догляду, обліковують на рахунках основних засобів, і до обліку цих активів застосовується IAS 16. Аналогічно і з багаторічними насадженнями: плодові дерева обліковують на рахунках біологічних активів, а с/г техніка, що експлуатується з метою догляду за ними, вирощування і збирання плодів, — на рахунках основних засобів.

2. Побутова техніка, яку утримує на своєму балансі підприємство з метою надання населенню прокатних послуг, обліковується на рахунках інвестиційного майна, і до обліку цих активів застосовується IAS 40, а будівля (приміщення), обладнання, призначене для зберігання, ремонту і підтримання їх у належному стані, — на рахунках основних засобів.

У період придбання/будів­ництва (тобто у період формування первісної вартості) об’єктів, що, як передбачається, повинні використовуватися як інвестиційне майно, застосовується IAS 16; і лише після введення в експлуатацію (до моменту початку його використання як інвестиційного майна) до таких об’єктів починає застосовуватися IAS 40 (див. §5). Проте слід пам’ятати, що у цей період (поки накопичуються витрати і формується первісна вартість майбутнього об’єкта інвестиційного майна) такий об’єкт, оскільки він не є завершеним, обліковується на рахунку капітальних інвестицій (не на рахунку основних засобів).

Аналогічні вимоги і до обліку об’єктів основних засобів, що реконструюються, якщо реконструкція проводиться з метою переведення об’єкта з категорії основних засобів до категорії інвестиційного майна.

Приклад Будівлю заводського гуртожитку вирішено реконструювати під готель. Отже, з моменту початку реконструкції будівлю перестають обліковувати за рахунком основних засобів і переводять на рахунок капітальних інвестицій до завершення робіт з реконструкції. Потім, з настанням дати введення в експлуатацію цієї будівлі вже у новому вигляді, її переводять з рахунка капітальних інвестицій на рахунок інвестиційного майна і, відповідно, її облік виводиться з-під дії IAS 16, адже з цього моменту її облік повинен регулювати IAS 40.

Але не тільки про те, на які види активів не поширюється IAS 16 Property, Plant and Equipment, слід говорити. Є безліч обставин, за яких IAS 16 не може поширюватися навіть на ті активи, обліку яких цей стандарт присвячений. IAS 16, як будь-який стандарт, що належить до певного виду активів (нематеріальні активи, запаси), стосується тільки одного облікового аспекту — оцінного (визнання, первісна оцінка, подальша оцінка, списання). Багато інших аспектів їх обліку регулюються іншими стандартами. Так, залежно від обставин, що виникають під час обліку основних засобів, облік цих активів разом із IAS 16 можуть регулювати такі стандарти:

1) IFRS 2 Share-based payment — Виплати пайовими інструментами;

2) IFRS 3 Business Combinations. — Об’єднання бізнесу;

3) IIFRS 5 Non-current Assets Held for Sale and Discontinued Operations — Вибуття позаоборотних активів, що утримуються для продажу, і припинена діяльність;

4) IIAS 17 Leases — Оренда

5) IIAS 20 Accounting for Go­vernment Grants and Disclosure of Government Assistance — Облік урядових грантів і розкриття інформації про урядову допомогу;

6) IIAS 23 Borrowing Costs — Витрати за позиками;

7) IIAS 24 Related Party Disclosures. — Розкриття інформації про пов’язані сторони;

8) IIAS 28 Accounting for Investments in Associates. — Облік інвестицій в асоційовані підприємства;

9) IIAS 36 Impairment of Assets. — Знецінення активів;

10) IIAS 37 Provisions, Con­tingent Liabilities and Contingent Assets — Резерви, умовні зобов’язання й умовні активи;

11) IIAS 40 Investment Property. — Інвестиційне майно;

12) IIAS 41 Agriculture — Сільське господарство.

Майже всі з названих тут стандартів разом із IAS 16 було розглянуто у попередніх статтях у тій частині, в яких вони стосуються Property, Plant and Equipment. Залишилося підбити деякі підсумки й проаналізувати, наскільки облік основних засобів за П(С)БО узгоджується з обліком таких активів за МСФЗ.

Критерії визнання матеріального активу об’єктом ОЗ

Об’єкт основних засобів повинен відповідати визначенню (§6 IAS 16) і критеріям визнання його таким (§7 IAS 16). Об’єкти беруться на облік як основні засоби, якщо є наміри експлуатувати їх понад один звітний період (рік) у виробництві продукції або у процесі продажу товарів, надання послуг, а також з адміністративною метою, і якщо ці об’єкти (кожен окремо) відповідають одночасно двом умовам:

— є вірогідність отримання економічних вигід від його використання і

— якщо він може бути надійно (достовірно) оцінений у вартісному вимірі.

Попри те, що і визначення терміна основні засоби, і критерій їх визнання в IAS 16 та П(С)БО 7 виражені у різних словесних формах, жодних відмінностей по суті у цьому питанні немає. Обидва стандарти визначають основні засоби як матеріальні активи певного функціонального призначення (для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, з адміністративною, збутовою метою тощо), термін експлуатації яких перевищує дванадцять місяців. І обидва стандарти застосовують однакові критерії до визнан­ня основних засобів. Власне, цей критерій призначений для будь-яких активів, а не тільки для основних засобів. Як відомо, будь-яка ресурсна одиниця визнається активом, якщо вона несе у собі потенційні економічні вигоди і якщо її вартість може бути достовірно визначена.

Можна припустити, що відмінності є у визначеннях терміна основні засоби. Але це не так. Просто у П(С)БО 7 формулювання більш конкретизоване, у IAS 16 — дещо узагальнене. Крім того, якщо у §6(b) IAS 16 сказано: «and are expected to be used during more then one period»,1 а в п. 4 П(С)БО 7, де наводиться аналогічне визначення, йдеться конкретно про річну тривалість терміну використання об’єкта, то це зовсім не означає, що в IAS 16 маються на увазі якісь проміжні періоди. Уся річ у тім, що у світовій практиці фінансова звітність складається і подається (публікується) один раз на рік.2 Отже, у міжнародних стандартах під періодом мається на увазі звітний період, який, своєю чергою, не що інше, як один рік. Тож підстав для того, щоб робити висновок про якісь істотні, смислові відмінності між П(С)БО 7 та IAS 16 у цій частині (умови визнання ОЗ такими), автор не знаходить.

1 І передбачається використовувати протягом більш ніж одного періоду.

2 Як правило, один раз, тому що у деяких особливих випадках фінансова звітність у проміжних періодах все-таки складається (у випадках реорганізації, ліквідації тощо).

Єдина відмінність, на яку варто зайвий раз вказати, — це відсутність у міжнародних стандартах обмеження, яким керуються наші підприємства згідно з П(С)БО 7 при визнанні довгострокових активів основними засобами або так званими малими основними засобами, залежно від того, наскільки істотна для цього підприємства їх вартість.

IAS 16 не диктує, що саме чи яку частину цілісного комплексу треба брати за одиницю визнан­ня (вважати об’єктом основних засобів). Тут потрібна самостійна професійна думка (§9 IAS 16). Як правило, керуються тим самим критерієм, з яким підходять до визначення одиниці, що амортизується (див. §43 IAS 16). Так, оскільки амортизацію доцільно нараховувати окремо на вартість кожної істотної частини об’єкта/комплексу, то і за об’єкт обліку є сенс узяти кожну частину, яка на професійний погляд є істотною. Утім, можливі варіанти, тому що більш значущий чинник — це відмінність у термінах експлуатації різних частин єдиного комплексу.

Деякі об’єкти основних засобів, що їх придбаває підприємство, не можуть безпосередньо бути пов’язані з виробництвом і/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), але вони сприяють ефективності експлуатації об’єктів, які безпосередньо використовуються в основній діяльності. Іншими словами, їх використання сприяє отриманню більшої економічної вигоди від експлуатації інших об’єктів, ніж якби останні експлуатувалися самостійно. Такими об’єктами є, зокрема, очисні споруди й інші активи, призначення яких полягає у забезпеченні охорони довкілля і/або безпеки виробничих процесів (§11 IAS 16). Для оцінки таких активів характерна одна особливість: при тестуванні на знецінення відповідно до IAS 36 «Impairment of assets» вони ніколи не можуть розглядатися як самостійна генеруюча одиниця, а обов’язково є складовою частиною комплексу, який таку одиницю представляє. Зрозуміло, згадуючи про цю особливість, ми маємо на увазі подальшу оцінку, не первісну, адже від початку ці активи, наділені допоміжною функцією, оцінюються так само, як і будь-які інші об’єкти, що функціонують самостійно.

Формування первісної вартості ОЗ

Під первісною вартістю (historical cost) розуміється сума сплачених (або таких, що підлягають сплаті) коштів чи їх еквівалентів або справедлива вартість іншого відшкодування, переданого за той чи інший актив на дату його придбання. Таким чином, первісна вартість об’єкта основ­них засобів — це сукупність виражених у грошовому виразі витрат, що створюють вартість, за якою об’єкт купують (будують, споруджують), доставляють і/або доводять до готовності для експлуатації. Це визначення однаково правильне як для обліку за МСФЗ, так і для обліку за національними П(С)БО. Але, як кажуть, відмінності — у деталях. І їх між МСФЗ та П(С)БО у цьому аспекті досить багато (див. таблицю.).

Отже, витрати, що формують вартість об’єкта основних засобів, — це грошовий вираз вартості, за якою об’єкт купують (будують, споруджують), доставляють і/або доводять до готовності для експлуатації плюс передбачувані витрати на його ліквідацію після закінчення терміну експлуатації. Незалежно від того, яким чином отримується об’єкт: купується на стороні, або будується (господарським способом чи підрядним), або виготовляється як продукт промисловості (знову-таки, власними силами або на замовлення), капітальні витрати на його придбання складаються тільки з необхідних для цієї мети витрат. Мета полягає у тому, щоб а) придбати, б) підготувати до експлуатації, в) ліквідувати, коли термін експлуатації закінчиться.

Переоцінка і знецінення

Метод переоцінки (Revaluation model) застосовується до тієї групи об’єктів основних засобів, справедлива вартість яких може бути надійно визначена. Надалі переоцінки повинні проводитися регулярно, щоб балансова вартість істотно не відрізнялася від справедливої вартості на звітну дату. Переоцінена вартість, як і фактична, показується на балансі за мінусом накопиченої амортизації і накопичених втрат від знецінення (§31).

Після переоцінки об’єкта накопичена на дату переоцінки амортизація відображається одним із двох запропонованих §35 способів1:

а) амортизація переоцінюється пропорційно до зміни валової балансової вартості.2 Цей метод зазвичай застосовується, коли об’єкт переоцінюється до амортизованої відновної вартості шляхом індексування;

1 Пункти а і b §35 тут не цитуються, а наводяться у викладі автора (довільному, але такому, що точно передає зміст). Те саме стосується й інших тверджень, забезпечених посиланнями на відповідні параграфи.

2 Валова балансова вартість — це та вартість, яку в термінах національних стандартів прийнято називати первісною. Разом з тим, слід зазначити, що вартість, яку ми називаємо залишковою, у термінах МСФЗ називається чистою балансовою вартістю.

б) амортизація, накопичена до переоцінки, списується на приріст капіталу від переоцінки, збільшуючи переоціночний резерв за цим об’єктом. Таким чином, чиста балансова вартість з моменту переоцінки стає рівною валовій балансовій вартості, і, відповідно, щодо цього об’єкта починає заново накопичуватися амортфонд. Цей метод зазвичай застосовують у переоцінці будівель.

У будь-якому разі чиста балансова вартість переоціненого об’єкта стає рівною його новій вартості. Різницю добре видно при дооцінці. Так, при застосуванні другого методу сума накопиченої до переоцінки амортизації обнульовується (її величина переноситься на приріст капіталу й утворює/доповнює резерв переоцінки), а в першому — сума накопиченої амортизації збільшується відповідно до індексу зростання вартості переоцінюваного активу. У результаті досягається мета: нова чиста балансова вартість переоціненого об’єкта стає рівною його реальній на цей момент вартості.

Під знеціненням (impairment) мається на увазі зниження корисності активів, яке виражається у перевищенні їх балансової вартості над відшкодовуваною сумою (§8 IAS 36). Станом на кожну звітну дату всі об’єкти слід тестувати на наявність ознак, що вказують на можливе зниження їх корисності, визначаючи відшкодовувану суму кожного об’єкта (генеруючої одиниці) і порівнюючи її з балансовою вартістю. Балансова вартість — сума, за якою актив відображається у бухгалтерському балансі за мінусом накопиченої амортизації та накопиченого збитку від знецінення (§6 IAS 16 §6 IAS 36).

На балансі актив повинен відображатися за меншою з двох вартостей:

1) за балансовою вартістю, тобто за його вартістю до тестування на знецінення;

2) за відшкодовуваною вартістю, тобто за вартістю, що дорівнює величині економічної вигоди, яку компанія може отримати від подальшого використання або продажу цього активу.

При цьому якщо балансова вартість активу виявляється вищою за його відшкодовувану вартість, — констатується знецінення і в обліку визнаються втрати на суму різниці.

У бухобліку сума зниження корисності кваліфікується як втрати (збиток) від знецінення і відображатися повинна відповідно. Втрати від знецінення — це і є сума, на яку балансова вартість активу (генеруючої одиниці) перевищує його відшкодовувану суму.

Втрати від знецінення активів, згідно з §60 IAS 361, повинні визнаватися у поточних витратах, а у випадках, коли йдеться про об’єкти, раніше переоцінені, — у порядку, передбаченому §31 — §42 IAS 16 (зокрема про відображення в обліку див. §35, §39 — §40 IAS 162). В останньому випадку зниження вартості у результаті знецінення, так само як і при уцінці внаслідок переоцінки, відноситься на зменшення додаткового капіталу (резерву), який був утворений у результаті раніше проведеної дооцінки активів або на рахунок поточних витрат, якщо такого резерву ще немає.

Відновлюються втрати від знецінення шляхом збільшення балансової вартості активу до його відшкодовуваної суми (§114 IAS 36).

Після відновлення втрат від знецінення коригуються амортвідрахування стосовно цих активів для рівномірного списання скоригованої величини частини вартості активу, яка амортизується, протягом терміну його експлуатації, що залишився (§121 IAS 36).

Облік активів, що вибувають, і операцій з вибуття

Облік довгострокових активів, що утримуються для продажу, регулюється IFRS 5 «Non-current Assets Held for Sale and Discontinued Operations». Саме активів, що утримуються для продажу, а не власне їх продаж. У цьому стандарті йдеться про те, як обліковувати і за якими статтями звіту показувати такі активи, якщо виник намір продати їх протягом певного терміну, тобто доки продовжується визнання цих активів, до їх списання у зв’язку з продажем на сторону. IFRS 5 застосовується до необоротних активів або груп активів, що вибувають, які кваліфікуються як такі, що утримуються для продажу, і операцій, що кваліфікуються як такі, що припиняються. Активи, які передбачається продати в єдиній операції (§4 IFRS 5), обліковуються в єдиному комплексі і кваліфікуються як disposal group (група, що вибуває). Сюди ж, до групи активів, що вибуває, належать і пов’язані з такими активами зобов’язання.

Після визнання певних активів (або активів, що становлять групу) призначеними для продажу нарахування амортизації на вартість цих активів припиняється (§25 IFRS 5). Відсотки й інші зобов’язання, пов’язані з утриманням активів, призначених для продажу, й обслуговуванням пов’язаних з ними зобов’язань, продовжують визнаватися у витратах, що відповідають операціям, які проводяться (§25 IFRS 5).

Інформація про активи або групи з відповідними зобов’язаннями, визнані призначеними для продажу, подається у балансі, а інформація про результати діяльності, що припиняється, — у звіті про прибутки і збитки. При цьому в балансі відображається й інформація про резерви на покриття імовірних збитків від припинення діяльності. Інформація про грошові потоки, що стосуються припиненої діяльності, так само відокремлено подається у Звіті про рух грошових коштів. Докладно інформація про активи (групи активів), що вибувають, і діяльність, що припиняється, розкривається у Примітках до фінансової звітності (§33, 38 IFRS 53).

1 У національному обліку цьому параграфу відповідає п. 15 П(С)БО 28.

2 У національному обліку це відповідає пунктам 16 — 21 П(С)БО 7.

3 У цих параграфах також сказано, що подавати таку інформацію можна на лицьовій стороні звіту або в окремих розділах, що стосуються припиненої діяльності. Ми не можемо скористатися такими рекомендаціями, бо офіційно затверджена форма звітності нічого подібного не передбачає.

Фінансовий результат (прибуток чи збиток) від вибуття основних засобів згідно з МСФЗ визначається як різниця між чистими надходженнями (якщо такі відбулися) і балансовою вартістю об’єкта, що вибув (§71 IAS 16). Під чистими надходженнями слід розуміти номінальну виручку від продажу, тобто суму, обумовлену договором, без урахування відсотків за відстрочення й інших доплат понад це. Різниця між номінальною сумою компенсації та сумою, що фактично надійшла (або сумою, що підлягає отриманню за фактом), обліковується як відсотки, на окремому рахунку доходів (§72 IAS 16). Практично те саме під фінансовим результатом від вибуття ОЗ мається на увазі і пунктом 34 П(С)БО 7. Проте є нюанси, які у національних П(С)БО не застерігаються.

Визнання балансової вартості об’єкта основних засобів припиняється при його вибутті або коли жодних вигід від його подальшої експлуатації чи вибуття не очікується (§67).

Якщо вибуває об’єкт, який був конструктивною частиною іншого об’єкта, і його балансову вартість визначити неможливо (наприклад, тому що він не амортизувався окремо), то замінена частина може бути списана за первісною вартістю тієї частини, яка призначена її замінити (§70). Замінена частина списується з балансу незалежно від того, чи амортизувалася вона окремо.

Доходи і витрати (і як результат — прибутки і збитки) визнаються в обов’язковому порядку, за винятком окремих випадків продажу зі зворотною орендою, обумовлених у §59 — §61 IAS 17 Leases (§68). Зокрема, якщо ціна продажу на умовах зворотної оренди нижча від балансової вартості активу, що продається таким чином, то фінансовий результат на момент здійснення операції визнається обов’язково, за винятком випадків, коли втрати передбачається компенсувати за рахунок майбутніх орендних платежів, встановлених нижче за рівень ринкових. В останньому випадку втрати від продажу зі зворотною орендою обліковуються як відкладений збиток і списуються на збитки у міру надходження орендних платежів та пропорційно до цих платежів. Виручка від продажу визнається виходячи з критеріїв IAS 18 Revenue, а доходи від вибуття шляхом продажу на умовах зворотної оренди — виходячи з критеріїв IAS 17 Leases (§69).

* * *

На закінчення кілька слів про те, як розуміти назву стандарту «Property, Plant and Equipment». У перекладі ми традиційно сприймаємо його як «Основні засоби» і помилково приймаємо за повний аналог П(С)БО 7 «Основних засобів». Багато фахівців, працюючи з IAS 16, віддають перевагу буквальному перекладу: «Нерухомість, завод і обладнання» або «Нерухомість, машини й обладнання», знаючи, що IAS 16 не охоплює повністю того поняття, яке вміщує в себе національний стандарт «Основні засоби». Для цього у IAS 16 бракує так званих біологічних активів (це — робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження тощо), а також інвестиційного майна (приклад: предмети прокату), що міжнародними стандартами винесено за рамки IAS 16 і цілком віднесено до компетенції інших стандартів: IAS 41 і IAS 401 І хоча у національному обліку окремий стандарт, який регулює облік біологічних активів, є, з-під дії П(С)БО 7 вони все ж таки не виведені. Але про це іншим разом. Зараз — про терміни.

Термін Property — це не «нерухомість», це взагалі будь-яке майно. Так,

movable property — рухоме майно

immovable property — нерухоме майно (нерухомість)

land property — земельне майно

corporate property — майно компанії.

І так далі. Property — такий самий загальний термін в англійській, як і майно — в російській/українській.

Незайве також зазначити, що Plant — це не тільки «завод» або «фабрика», але також і «обладнання інженерних систем будівлі» або «будівельне обладнання» (у т. ч. землерийне, підйомно-транспортне, для бетонних робіт тощо). Отже, перекладати Plant у цій назві як «завод», на думку автора, не зовсім коректно.

Подібних «неув’язок», що випливають з перекладу назв, у МСФЗ досить багато. Ось чому у всіх попередніх статтях цієї серії назви стандартів наводилися мовою оригіналу. І у всіх подальших статтях цього правила будемо суворо дотримуватися.

1 Ось чому ми ці активи у контексті IAS 16 не розглядали. Але вони будуть розглянуті обов’язково у наступних публікаціях, якими буде остаточно завершено тему про облік основних засобів у тому аспекті, в якому ці активи розуміються у національному обліку.

Групи основних засобів, визначені П(С)БО 7
Класифікація за П(С)БО 7
IAS 16
1. Основні засоби  
1.1.
Земельні ділянки Поширюється
1.2.
Капітальні витрати на поліпшення земель Поширюється
1.3.
Будівлі, споруди і передавальні пристрої Поширюється
1.4.
Машини й обладнання Поширюється
1.5.
Транспортні засоби Поширюється
1.6.
Інструменти, прилади, інвентар (меблі) Поширюється
1.7.
Робоча і продуктивна худоба IAS 41
1.8.
Багаторічні насадження IAS 41
1.9.
Інші основні засоби -
2. Інші необоротні матеріальні активи  
2.1.
Бібліотечні фонди -
2.2.
Малоцінні необоротні МА -
2.3.
Тимчасові (нетитульні) споруди -
2.4.
Природні ресурси IFRS 6
2.5.
Інвентарна тара -
2.6.
Предмети прокату IAS 40
2.7.
Інші необоротні МА -
3. Незавершені капітальні інвестиції Поширюється

Формування первісної вартості об’єкта ОЗ
Згідно з IAS 16
Згідно з П(С)БО 7
Витрати по створенню резерву майбутніх витрат
При первісній оцінці об’єктів ОЗ до вартості об’єкта ОЗ може включатися резерв майбутніх витрат на демонтаж, ліквідацію об’єкта і відновлення ділянки після закінчення терміну експлуатації (§28). Такі резерви нараховуються (визнаються й оцінюються) відповідно до IAS 37 Provisions, Contingent Liabilities and Contingent Assets. Не передбачено
Витрати на сплату відсотків
У разі якщо об’єкт будується (створюється) за допомогою залучення кредитів, то облік витрат на виплату відсотків здійснюється відповідно до IAS 23 Borrowing Costs, залежно від того, чи є цей об’єкт кваліфікованим активом, а також від умов і обставин сплати таких відсотків (§22, §23).

Під кваліфікованим активом (Qualifying asset) розуміється актив, підготовка якого до запланованого використання або для продажу конче потребує значних витрат часу.

Поняття кваліфікований актив у національних П(С)БО немає. Витрати на виплату відсотків за кредит не включаються до первісної вартості об’єкта у жодному випадку.

Див. п. 8 П(С)БО 7, п. 11 П(С)БО 8, п. 14 П(С)БО 9. Усі ці норми не дозволяють включати до первісної вартості основних засобів, нематеріальних активів, запасів витрати на сплату відсотків за кредитами і позиками.

Оцінка об’єктів при їх будівництві
Об’єкти, побудовані/споруджені компанією (як і самостійно виготовлені промисловим способом), оцінюються за тими самими принципами, що й об’єкти, придбані на стороні (§22). Оцінюються аналогічно
Оцінка об’єктів при їх обміні
Об’єкт основних засобів, придбаний в обмін на немонетарний актив, з грошовою доплатою або без, оцінюється за справедливою вартістю у тому випадку, якщо обмінна операція визнається комерційно змістовною. Якщо обмінна операція недостатньо комерційно змістовна і справедливу вартість як отриманого, так і переданого активу неможливо визначити достовірно, то отриманий об’єкт оцінюється за балансовою вартістю переданого (§24 - §26). Оцінка активу, отриманого шляхом обміну на інший актив, залежить від того, подібні активи обмінювалися чи не подібні. Ці вимоги відповідають застарілим нормам IAS 16, вже не чинним з 01.01.2005 р.
Придбання ОЗ за рахунок грантів
Балансова вартість об’єкта основних засобів може бути зменшена на суму отриманих державних грантів (§28), якщо таке фінансування було пов’язане з придбанням саме цього об’єкта.

Облік отримуваних грантів регулюється IAS 20 Accounting for Government Grants and Disclosure of Government Assistance.

Метод зменшення вартості активів не називається IAS 20 як єдиний, а висувається лише як альтернативний іншому методу - методу визнання грантів у доходах.

Альтернативного порядку не передбачено. Тобто при первісному визнанні придбаних за рахунок урядових грантів (коштів цільового фінансування) об’єктів ОЗ вартість цих активів на суму отриманих коштів зменшувати не дозволяється.
Придбання ОЗ за рахунок пайових інструментів
Оцінка об’єктів ОЗ, придбаних в операціях за участю пайових інструментів (акцій, опціонів на акції) регулюється IFRS 2 Share-based payment.

Так, якщо за отримані активи компанія розраховується пайовими інструментами, в обліку така операція відображається за дебетом рахунка відповідних активів і за кредитом рахунка акціонерного капіталу; якщо ж грошовими коштами (сума яких еквівалентна вартості запропонованих пайових інструментів) - дебетується також рахунок відповідних активів, але кредитується у такому разі рахунок зобов’язань.

Методики обліку будь-яких операцій, в яких брали б участь пайові інструменти або їх (інструментів) вартість, у національному обліку не опрацьовано.

У національних П(С)БО розрахунки з використанням пайових інструментів (або вартості таких) розглядаються тільки у контексті виплат працівникам.

Момент припинення формування вартості ОЗ
Формування вартості, за якою придбаний об’єкт повинен значитися на балансі як основні засоби, припиняється з моменту приведення його у місцеположення й умови, в яких він стає придатним для експлуатації (§20). Подібних вимог не міститься, але з тексту П(С)БО 7 інше не випливає.
Ремонт ОЗ, заміна деталей
Якщо у процесі поточного ремонту окремі деталі або конструктивні частини замінюються новими, то нова балансова вартість об’єкта визначається за формулою:

Витрати на регулярні техогляди обліковуються аналогічно до операцій заміни запчастин (§14): додаються до балансової вартості об’єкта, але при цьому вартість попереднього техогляду віднімається (списується). Див. §8, §12 - §14.

П(С)БО 7 не передбачає зміни вартості об’єкта у разі заміни старих деталей новими під час проведення поточного ремонту і/або регулярного техобслуговування. У таких випадках усі витрати, включаючи вартість нових деталей, однозначно розглядаються як витрати поточного/звітного періоду. Вартість об’єкта, згідно з П(С)БО 7, може збільшитися лише у результаті поліпшення ОЗ (реконструкції, модернізації тощо). Проте навіть для таких випадків процедура обліку операцій із заміни старих деталей новими у П(С)БО 7 не виписана чітко.

Що ми вже писали про МСФЗ

З «ДК» №20 ми розпочали серію публікацій, присвячених МСФЗ. Стежте за всіма номерами «ДК»:

  • Облік і звітність за МСФЗ: для кого, навіщо і для чого? — «ДК» №20, с.40.
  • Облік основних фондів за МСФЗ — «ДК» №20, с.43.
  • Облік операцій обміну — «ДК» №22, с.44.
  • Заміна деталей і техогляди — «ДК» №24, с.44.
  • Переоцінка активів — «ДК» №26, с.44.
  • Очікувані витрати щодо виведення основних засобів з експлуатації — «ДК» №27, с.40.
  • Придбання основних засобів за кредитні кошти — «ДК» №29, с.38.
  • Урядові гранти на придбання основних засобів — «ДК» №31, с.36.
  • Придбання основних засобів за акції власної емісії — «ДК» №32, с.36.
  • Знецінення активів: IAS 36 «Impairment of assets» — «ДК» №35, с.36.
  • Активи, що утримуються для продажу — «ДК» №37, с.40.
  • Вибуття та списання основних засобів — «ДК» №39, с.44.
  • Оренда основних засобів — «ДК» №42, с.40.

Римма Грачова



Наступна стаття:  На початок статті 



Амортизаційні витрати у приватного підприємця Частковий перегляд статті (тільки початок)
Суть справи :: МСФЗ
«Підприємець, який працює на загальній системі оподаткування, має право додатково зменшити валовий дохід на суми амортизаційних відрахувань», — зазначено у ст. 13 Декрету №13-92. Проте податкові органи у своїх консультаціях і листах стверджують зовсім...

В рубриці: 


Резерви та умовні зобов’язання Частковий перегляд статті (тільки початок)
№ 38 (23.9.2013) :: МСФЗ :: МСФЗ
Зобов’язання підприємств мають різну природу: заборгованість перед постачальниками товарно-матеріальних цінностей, зобов’язання з виплати заробітної плати працівникам, заборгованість за кредитами тощо. Як правило, підприємство точно знає величину ...

Облік податку на прибуток у МСФЗ Частковий перегляд статті (тільки початок)
№ 25-26 (24.6.2013) :: МСФЗ :: МСФЗ
Передбачену в МСФЗ практику обліку та відображення у фінансовій звітності податку на прибуток критикують і користувачі, і укладачі звітності. Перші, як правило, наголошують, що інформація про відстрочені податки не є релевантною для оцінки перспектив діял...

0.015