(044) 391-51-92
ru ua

Маєте пропозиції, зауваження чи побажання? Зв’яжіться з редакцією!
Ми неодмінно відповімо.



 Актуально!




Ближайшие семинары,
тренинги, вебинары ...
Все семинары ...
(полный план-график)









 : загальний по сайту



Курсы валют на PROext

Дебет-Кредит № 22 (28.5.2007)
МСФЗ :: МСФЗ

Увага! Архівна публікація 

 


Ця сторінка містить давню архівну публікацію бухгалтерського тижневика "Дебет-Кредит", яка на даний час ймовірно втратила актуальність і може не відповідати діючим нормам бухгалтерського та податкового обліку.
Для роботи з актуальними матеріалами журналу перейдіть до ONLINE.dtkt.ua

або оберіть потрібний вам разділ ДК-порталу в верхньому рядку навигації.

Облік купівель-продажів і визнання запасів у витратах

Принципи визнання запасів у витратах викладено лише у двох параграфах IAS 2 Inventories: §34 і §35. Вони прості і зрозумілі, бо мало чим відрізняються від загальновідомих принципів обліку запасів. Про це поговоримо, але небагато, а основну увагу приділимо процедурним питанням обліку запасів, адже це цікаво. Тому що, на жаль, маловідомо.

Визнання запасів у витратах

Вартість запасів відноситься на витрати того звітного періоду, в якому визнається відповідна виручка від реалізації (§34 IAS 2). Виручка від реалізації, згідно з §14 IAS 18 «Revenue», визнається за умови, що разом із переданими активами та правом на їх володіння передано всі ризики та вигоди, а сума виручки, як і пов’язані з операцією витрати, може бути надійно оцінена та є вірогідність отримання економічних вигід.

У деяких випадках, коли підготовлені до продажу запаси потребують зниження їх вартості до рівня чистої продажної ціни, оціночна різниця визнається у витратах поточного періоду (§34 IAS 2).1 З того ж параграфа випливає, що будь-яка відновлена після списання сума відображається зворотним проведенням.

Запаси, вартість яких увійшла до вартості капіталізованих активів, визнаються як витрата протягом терміну експлуатації таких активів. Так, у §35 IAS 2 сказано буквально ось що: «Inventories allocated to another asset in this way are recognised as an expense during the useful life of that asset».2 Слід зазначити: таке формулювання навряд чи можна вважати коректним.

1 Про те, як проводяться такі операції в обліку, див. статтю автора у «ДК» №51/2006, с. 31 «Оцінка запасів згідно з IAS 2 Inventories».

2 Списані таким чином запаси визнаються як витрата протягом терміну служби цього активу.

Адже запаси (чи то вони власного виробництва, чи то куплені як сировина/матеріали, чи то придбані як товари для подальшого продажу без додаткової обробки), якщо вони, попри своє пряме призначення, використовуються як компонент власних необоротних матеріальних активів, не можуть амортизуватися окремо від таких активів.

Оскільки вартість списаних таким чином запасів, як правило, стає невід’ємною складовою вартості відповідного об’єкта, а амортизація згодом нараховується на амортизовану вартість усього об’єкта, без розбивки на компоненти, з яких він складається. Винятки з цього правила бувають нечасто — лише тоді, коли терміни експлуатації об’єкта і його компонента не збігаються і, відповідно, амортизація нараховується окремо.

Приклад 1

1. Компанія спеціалізується на виробництві та продажу будівельних піноблоків, собівартість яких за 1000 шт. 150,0 тис. грн, і продає їх за ціною 180,0 тис. грн. Декілька партій таких виробів власного виробництва вирішено використовувати у спорудженні будівлі, що зводиться для власних потреб компанії. Отже, списати піноблоки на цей об’єкт слід по 150,0 тис. грн за 1000 шт., а списана таким чином сума буде врахована у капітальних інвестиціях у спорудження будівлі.

Відтак, після введення будівлі в експлуатацію, вартість списаних на її зведення виробів власного виробництва капіталізуватиметься амортизаційними відрахуваннями протягом усього терміну експлуатації. Само собою зрозуміло, що певну частину вартості спорудженої будівлі становить і вартість списаних піноблоків, з яких будівлю, власне, і зведено.

2. Компанія, що спеціалізується на виробництві та продажу автомобільних двигунів, іноді встановлює ці вироби на наявні у власному господарстві автомобілі у зв’язку з капітальним ремонтом останніх. У такому разі і за умови, що амортизація двигунів нараховується окремо (бо терміни експлуатації автомобіля та двигуна до нього не збігаються), списаний на ремонт автомобіля двигун продовжує обліковуватися окремо, тобто так, як це сказано у §35 IAS 2 (див. цитату вище). Цей приклад ілюструє той випадок, який ми назвали винятком із правила.

Слід звернути увагу, що другий випадок із двох наведених у прикладі — не зовсім той, про який ідеться у процитованій вище частині §35. Річ у тім, що у зазначеному параграфі йдеться тільки про випадки використання запасів як компонента самостійно виготовлених активів, призначених для експлуатації як основних засобів.

Найчастіше під цим розуміється спорудження будівель для власних потреб компанії. Автор навмисне навела «небудівельний» приклад, щоб показати, що власна продукція компанії може використовуватися як компонент не тільки для самостійно виготовлених об’єктів основних засобів, а й для придбаних на стороні. Врешті-решт: а якщо на стороні придбано офісну будівлю без віконних рам, а такі рами — продукція основної діяльності компанії-покупця?

Це до того, що у цьому параграфі є, на думку автора, ще одна некоректність — акцентування уваги на самостійно виготовлених активах. Тому що постає запитання: а як же бути з тими активами (також призначеними для експлуатації як основні засоби), які отримуються на стороні у недоукомплектованому вигляді і які планується доукомплектувати продукцією власного виробництва? Цілком очевидно, що проводити в обліку операції доукомплектування власною продукцією (або навіть матеріалами зі складу виробничих запасів) придбані об’єкти слід так само, як і об’єкти, виготовлені компанією самостійно.

Принаймні жодних інших шляхів IAS 2 не підказує. Та й не може, бо використані таким чином запаси не можуть (як правило — див. приклад) обліковуватися окремо від об’єкта, до складу якого вони увійшли як фізичний компонент. Варто також звернути увагу, що у цьому параграфі є застереження: «наприклад».1 Отже, можна скласти цілий список прикладів, причому далеко не вичерпний.

1 Там сказано буквально ось що: «Some inventories may be allocated to other asset accounts, for example, inventory used as а component of self-constructed property, plant or equipment».

Якщо у сфері діяльності компанії — надання послуг, то собівартість запасів, що споживаються цим видом діяльності, так само як і в будь-якому виробництві, визначається виходячи з фактично понесених витрат і відповідних накладних витрат. І так само не підлягають включенню до собівартості (а відносяться до витрат звітного періоду) ні адміністративні (як й інші нерозподілювані) витрати, ні норма прибутку, яка зазначається у рахунках, що пред’являються замовникам (§19 IAS 2).

Очевидно, цей параграф — інформація для тих компаній, які ведуть облік незавершеного виробництва не за собівартістю, а за вартістю, записаною у договорах. Це — поширена у всьому світі практика, і нам залишається тільки дивуватися, навіщо в IAS 2 особливо застерігається те, про що бухгалтери всього світу і так знають, як люди, що чудово розуміють різницю між собівартістю і ціною, за якою товар продається. Нехай навіть ідеться про такий товар, як виконані роботи чи надані послуги.

Облік купівель та продажів

З облікових регістрів, поширених у західній бухгалтерській практиці, найвідомішими є такі:

— Книга поточних господарських операцій;

— Книга купівель;

— Книга продажів;

— Книга повернення покупок;

— Книга повернення проданих товарів.

Книга поточних господарських операцій — це обліковий регістр, в якому відображаються всі операції, що їх здійснює компанія під час своєї діяльності (див. зразок 1). За винятком операцій купівель та продажів, бо для їх обліку відкриваються окремі спеціальні регістри: книги купівель, продажів та повернення.

Подібним же чином оформляють і решту книг. З тією лише різницею, що Книга повернення проданих товарів має ще одну колонку — «Номер кредитового авізо». Колонка «Фоліо» означає, по суті, те, що у нас прийнято називати кореспонденцією рахунків, але позначається у ній не номер кореспондуючого рахунка, а абревіатура назви того іншого регістра (книги) і номер сторінки, де проведено той самий запис. Що, як зрозуміло, означає: подвійний бухгалтерський запис відбувся.

Книга купівель

Книга купівель не є аналогом журналу «Розрахунки з постачальниками». Річ у тім, що за умови застосування все ще поширеного у західноєвропейській практиці методу періодичної інвентаризації облік запасів у цій системі ведеться інакше, ніж коли застосовується так званий метод постійної інвентаризації (а простіше кажучи — так, як це традиційно робиться у нас)1.

Яка роль Книги купівель у цьому обліку, — можна зрозуміти зі схеми руху запасів на всіх стадіях (від закупівлі до реалізації) при методі періодичної інвентаризації (див. схему на с. 29) .

1 Див. попередню статтю цієї серії «Оцінка запасів при вибутті».

2 Якщо констатується приріст запасів, — рахунок доходів кредитується, якщо убуток, — дебетується.

Записи у Книзі купівель здійснюються у хронологічному порядку, у міру надходження рахунків-фактур за отриманий товар. Якщо коротко, то процедура обліку запасів за методом періодичної інвентаризації зводиться ось до чого. Регулярному обліку підлягають тільки зобов’язання перед постачальниками (кредитується рахунок «Рахунки до сплати»), але при цьому не робляться проведення за поточним надходженням товарів (матеріалів чи ін. запасів) на склад, так само як і за видачею зі складу протягом періоду.

Тому що дебетується при цьому не рахунок відповідного виду запасів, а рахунок «Купівлі», причому тільки один раз на місяць (а то й зовсім за цілий звітний період) загальною (підсумковою) сумою. Рахунок «Купівлі» не дає уявлення про те, витрачено запаси чи вони залишилися в наявності, його призначення — акумулювати дані про суму закупівель. Паралельно з цим усі придбання списуються на зменшення доходів. Відтак щоразу, після закінчення звітного періоду, проводиться інвентаризація залишків, на підставі результатів якої і визначається витрата запасів за такою формулою:

Сальдо на початок періоду + Купівлі - Сальдо на кінець періоду = Витрата

При цьому відкривається тимчасовий рахунок «Зміни у залишках запасів», який після реєстрації необхідних для такого випадку проведень тут же закривається (схему див. на с. 29). Підрахунок ведеться тільки у фізичних одиницях, тож виявлені інвентаризацією залишки запасів оцінюються відповідно до теперішнього моменту (див. таблицю 1).

Приклад 2

Залишок запасів на початок періоду — 3500.

Закупівель протягом періоду здійснено на суму 2600.

Залишок запасів на кінець періоду (виявлений інвентаризацією) — 4200.

Приріст запасів за період: 4200 - 3500 = 700.

Визначити витрату запасів за період (див. таблицю 2 ).

Отже, на тимчасовому рахунку «Зміни в залишках запасів» обороти закрилися: за дебетом відображено 3500 + 700 = 4200, за кредитом — 4200. Ця сума (4200) перенесена у дебет рахунка «Запаси», з якого попередньо було списано колишній залишок — 3500. Що стосується шуканої суми витрати за період, то вона становить 1900 як різниця в оборотах за рахунком «Доходи»: 2600 (дебет) - 700 (кредит) = 1900.

Для повноти картини незайве навести такий самий приклад, в умовах якого замість приросту запасів, — убуток на ту саму суму.

Приклад 3

Залишок запасів на початок періоду — 4200.

Закупівель протягом періоду здійснено на суму 1200.

Залишок запасів на кінець періоду (виявлений інвентаризацією) — 3500. Убуток запасів за період: 3500 - 4200 = -700.

Визначити витрату запасів за період (див. таблицю 3 ).

Таким чином, на тимчасовому рахунку «Зміни у залишках запасів» обороти закрилися: за кредитом відображено 700 + 3500 = 4200, за дебетом — 4200. Сума нового залишку (3500) перенесена у дебет рахунка «Запаси», з якого попередньо було списано колишній залишок — 4200. Що стосується шуканої суми витрати за період, то вона становить 1900, як підсумок двох списаних у дебет рахунка «Доходи» сум: 1200 + 700 = 1900.

Проведення у концепції П(С)БО цього разу упускаємо, бо у чинному Плані рахунків національного обліку немає навіть приблизно рахунка, який можна було б застосувати для відображення змін у залишках запасів. Разом із тим хотілося б зазначити, що і в концепції МСФЗ схему проведень автор подає умовно, адже, як уже наголошувалося, деякі із вказаних операцій (а саме, найважливіші для нас — відображення змін у залишках) проводяться в обліку підсумковою сумою за період, а не після кожної проведеної за Книгою купівель операцією.

Книга повернення покупок

При поверненні товару постачальникові надсилається документ, аналогічний до рахунка-фактури, — дебетове авізо, з позначенням усіх необхідних реквізитів, що пояснюють причину повернення. Облікове значення дебетового авізо полягає у тому, що зменшення заборгованості постачальникові відображається дебетовим записом на його індивідуальному (особовому) рахунку. Відповідно, постачальник, зі свого боку, виписує кредитове авізо.

Книга продажів

Книга продажів призначена для реєстрації продажів у кредит (з відстроченням платежу) на підставі рахунків-фактур, що пред’являються покупцям. Записи у Книзі продажів, як і в Книзі купівель, здійснюються у хронологічному порядку, і так само Книга продажів не є тим обліковим регістром, в якому проведеннями відображаються операції розрахунків із покупцями. Проведення при кожному відвантаженні реєструється в індивідуальному (особовому) рахунку конкретного покупця. Індивідуальні рахунки покупців і є тими регістрами, в яких відображаються розрахунки. Що стосується кредитових оборотів, то вони протягом місяця (звітного періоду) лише накопичуються на індивідуальних рахунках дебіторів, і тільки після закінчення звітного періоду кредитовий запис підсумковою сумою проводиться у Книзі продажів. Але індивідуальний рахунок сальдується після кожної операції. А загалом облік продажів від традиційного для нас обліку реалізації мало відрізняється.

Книга повернення проданих товарів

Порядок ведення Книги повернення проданих товарів аналогічний до порядку ведення Книги повернення покупок. Компанія-продавець отримує від компанії-покупця кредитове авізо з позначенням усіх необхідних реквізитів, що пояснюють причину повернення. Після чого індивідуальний рахунок покупця кредитується на суму повернення. А дебетується рахунок «Повернення проданих товарів», але не відразу, а наприкінці звітного періоду, підсумковою сумою.

Головна книга (Ledger)

Якщо Головна книга ділиться на дві частини — основну і допоміжну, то ці частини називаються, відповідно, General Ledger і Private Ledger. І в тій, і в іншій частині сторінки виглядають однаково (див. нижче зразок сторінки General Ledger). Private Ledger — це, по суті, індивідуальні рахунки дебіторів та кредиторів, де фіксується стан розрахунків з контрагентами (покупцями, постачальниками) (див. зразок 2).

Оскільки у Головній книзі такого формату записи робляться не один раз на місяць загальним підсумком, як це прийнято у традиційній для нас системі обліку, а щодня або в міру потреби, сальдування рахунків (виведення залишку) здійснюється після кожного запису. Таким чином, залишок на будь-якому рахунку контролюється постійно і безперервно. Процедура сальдування звичайна: до сальдо, зафіксованого після попередньої операції, додається відповідний оборот (дебет — до дебету, кредит — до кредиту) і віднімається оборот протилежний. Так, до дебетового сальдо додається дебетовий оборот і віднімається кредитовий оборот. Додатний результат утворює дебетове сальдо, від’ємний — кредитове. Або, якщо початкове сальдо — кредитове, то до цієї суми додається кредитовий оборот і віднімається — дебетовий. В останньому випадку додатний результат утворює кредитове сальдо, від’ємний — дебетове.

Дохідні і витратні рахунки у Книзі не закриваються доти, доки не сформовано пробний баланс, а на його основі — Звіт про фінансові результати і бухгалтерський (звітний) баланс.

Методи обліку витрат та калькуляції собівартості

Під визначеним методом калькуляції собівартості мається на увазі такий метод обліку витрат, який дозволяє їх накопичувати за елементами і статтями з метою формування собівартості виготовлюваної продукції. Основних методів обліку витрат, на базі яких здійснюється калькуляція собівартості, є два:

— метод поглинання (Ab­sorp­tion costing);

— метод обліку прямих витрат (Direct costing).

Інші часто згадувані у спеціальній літературі методи, такі як, наприклад: Standard cost, Activity based costing, Marginal costing, — це методи калькуляції собівартості, і пов’язані вони більше з ціноутворенням, ніж з обліком витрат. Для цих та інших (не названих тут) методів розподілу витрат на прямі і непрямі або на змінні і постійні не має вирішального значення: вони не на цьому грунтуються. Тут доречно буде нагадати, що метод Standard cost — це, у термінах національного обліку, нормативний метод, Activity based costing — попроцесний метод, Marginal costing — метод граничних витрат. Інші відомі нам методи — такі як попереробний, позаказний тощо, — також мають міжнародні аналоги. Але ми зараз не про це. Нам зараз важливо з’ясувати: незалежно від того, який об’єкт для обліку витрат ми обираємо, — чи то одиницю продукції, процес, замовлення чи переробку, — для вирішення питання обліку витрат (прямих і накладних, змінних і постійних) вибір у нас завжди невеликий: або Absorption costing, або Direct costing. Можна, звичайно, пригадати і такий метод, як Variable costing, але цей метод — те ж саме, що і Direct costing, а точніше — це один і той самий метод, відмінності лише у назвах.

Слід підкреслити: такі методи, як Standard cost, Activity based costing, Marginal costing тощо, не є альтернативою Direct costing і Absorption costing, тобто застосовуються не замість них, а разом із ними та з іншою метою. Кажучи ще простіше (це дуже важливо розуміти!): методи обліку Direct costing і Absorption costing застосовуються незалежно від того, який обрано метод калькуляції і з якими об’єктами вона (калькуляція) пов’язана.

Метод поглинання (Absorption costing) — це метод, що грунтується на включенні, крім прямих витрат, усіх як змінних, так і постійних виробничих накладних витрат, до собівартості виготовлюваної продукції.

Перевага методу Absorption costing у тому полягає, що він дозволяє впливати на фінансовий результат. Так, управляючи обсягами випуску й обсягами продажів, менеджери можуть регулювати прибуток — його величина залежатиме від того, яка частка постійних виробничих витрат уже покрита доходами від реалізації, а яка «залишилася на складі». Недолік методу — в обмеженості можливостей його застосування. Чим ширша номенклатура продукції, що випускається, тим вища вірогідність спотворення показників собівартості на одиницю.

Метод обліку прямих витрат (Direct costing) — це метод, що грунтується на включенні до собівартості виготовлюваної продукції тільки прямих виробничих витрат. Усі накладні витрати, крім загальновиробничих змінних1, відносяться до витрат поточного (звітного) періоду.

Перевага методу Direct costing насамперед у простоті його застосування, завдяки чому він дозволяє проводити гнучку політику ціноутворення (через аналіз беззбиткової), даючи можливість оперативно її контролювати і таким чином управляти фінансовими результатами. Крім того, цей метод обліку витрат спрощує процедуру їх нормування, що вкрай важливо у технічно складних виробництвах з широкою номенклатурою, тобто там, де з метою калькуляції застосовується Standard cost.2

1 Ось чому Direct costing — це те саме, що Variable costing.

2 Вище вже згадувалося, що метод Standard cost, як і інші (що не розглядаються тут) методи, застосовується не замість Direct costing і Absorption costing, а на основі, на тлі цих методів.

Відмінність між зазначеними двома методами полягає у непростому вирішенні простого питання: як бути з постійними накладними виробничими витратами? Чи то «розчинити» їх у собівартості продукції, розподіливши їх пропорційно виходячи з можливих базових критеріїв, чи то не розподіляти зовсім, а віднести до витрат поточного (звітного) періоду подібно до того, як прийнято враховувати адміністративні витрати.1 Якщо приймається перший варіант — це означає, що постійні виробничі витрати визнаватимуться у міру реалізації продукції, якщо другий — такі витрати визнаватимуться у тих періодах, протягом яких вони виникають, незалежно від того, реалізована продукція чи ще на складі.

Залишилося відповісти на важливе для нас запитання: на якому методі обліку витрат наполягає національний П(С)БО 9 «Запаси» і який рекомендується IAS 2 Inventories?

Щодо П(С)БО 9 можна відповісти з усією певністю: Absorption costing.

Що стосується IAS 2, то автор не може так категорично стверджувати, що саме Absorption costing, а Direct costing застосовується виключно в управлінському обліку, як на тому наполягає багато хто з колег, посилаючись на §10 IAS 2: «The cost of inventories shall comprise all costs of purchase, costs of conversion and other costs incurred in bringing the inventories to their present lo­cation and condition».2 Здавалося б, справді, альтернативи IAS 2 не допускає. Але, пам’ятаючи про те, наскільки в інших випадках IAS/IFRS довіряють професійній думці бухгалтера, — у безальтернативність методу Absorption costing вірити не хочеться.

Авторові нічого іншого не залишається, як порекомендувати читачам довіритися у цьому питанні власній інтуїції та професійній думці. І якщо читач визнає для себе обов’язковим дотримуватися в обліку витрат виключно методу Absorption costing, то отже, цей метод для фінансового обліку безальтернативний, а Direct costing можна застосовувати лише з метою обліку управлінського. З чим автор цих рядків погодитися, на жаль, не може. Професійна інтуїція не дозволяє.

1 Або інші витрати загальнокорпоративного характеру.

2 Собівартість запасів в обов’язковому порядку повинна включати всі витрати на придбання, переробку й інші витрати, понесені у зв’язку з доведенням їх до поточного стану і місця їх розташування на цей момент.

Таблиця 1

Облік запасів за методом періодичної інвентарізації
Дебет рахунка
Кредит рахунка
Сума за операцією
Купівлі
Рахунки до сплати
На суму рахунка-фактури, пред’явленого постачальником до сплати
Доходи
Купівлі
На суму рахунка-фактури, пред’явленого постачальником до сплати
Після закінчення звітного періоду:
Зміни у залишках запасів
Запаси
На суму залишків на початок періоду
Зміни у залишках запасів
Доходи
На суму приросту запасів за період. Якщо констатується убуток запасів, - робиться зворотне проведення
Запаси
Зміни у залишках запасів
На суму залишку запасів, виявленого у результаті інвентаризації на кінець періоду

Таблиця 2

Проведення у концепції МСФЗ
Операція/Рахунок
Дебет
Кредит
Відображаються зобов’язання за отриманий товар згідно з рахунком-фактурою    
Купівлі
2600
 
Рахунки до сплати  
2600
Купівлі списуються на зменшення доходів    
Доходи
2600
 
Купівлі  
2600
Залишок запасів на початок періоду переноситься на тимчасовий рахунок    
Зміни у залишках запасів
3500
 
Запаси  
3500
Приріст запасів за період відображається на тимчасовому рахунку змін у залишках    
Зміни у залишках запасів
700
 
Доходи  
700
Залишок запасів на кінець періоду (виявлений інвентаризацією) оприбутковується на рахунок запасів    
Запаси
4200
 
Зміни у залишках запасів  
4200

Таблиця 3

Проведення у концепції МСФЗ
Операція/Рахунок
Дебет
Кредит
Відображаються зобов’язання за отриманий товар згідно з рахунком-фактурою    
Купівлі
1200
 
Рахунки до сплати  
1200
Покупки списуються на зменшення доходів    
Доходи
1200
 
Купівлі  
1200
Залишок запасів на початок періоду переноситься на тимчасовий рахунок    
Зміни у залишках запасів
4200
 
Запаси  
4200
Убуток запасів за період відображається на тимчасовому рахунку змін у залишках    
Доходи
700
 
Зміни у залишках запасів  
700
Залишок запасів на кінець періоду (виявлений інвентаризацією) оприбутковується на рахунок запасів    
Запаси
3500
 
Зміни у залишках запасів  
3500

Що ми вже писали про МСФЗ

З «ДК» №20/2006 ми розпочали серію публікацій, присвячених МСФЗ. Стежте за всіма номерами «ДК»:

  • Облік і звітність за МСФЗ: для кого, навіщо і для чого? — «ДК» №20/2006, с.40.
  • Облік основних фондів за МСФЗ — «ДК» №20/2006, с.43.
  • Облік операцій обміну — «ДК» №22/2006, с.44.
  • Заміна деталей і техогляди — «ДК» №24/2006, с.44.
  • Переоцінка активів — «ДК» №26/2006, с.44.
  • Очікувані витрати щодо виведення основних засобів з експлуатації — «ДК» №27/2006, с.40.
  • Придбання основних засобів за кредитні кошти — «ДК» №29/2006, с.38.
  • Урядові гранти на придбання основних засобів — «ДК» №31/2006, с.36.
  • Придбання основних засобів за акції власної емісії — «ДК» №32/2006, с.36.
  • Знецінення активів: IAS 36 «Impairment of assets» — «ДК» №35/2006, с.36.
  • Активи, що утримуються для продажу — «ДК» №37/2006, с.40.
  • Вибуття та списання основних засобів — «ДК» №39/2006, с.44.
  • Оренда основних засобів — «ДК» №42/2006, с.40.
  • Порівнюємо основні засоби у МФСБ і в П(С)БО — «ДК» №44/2006, с.35.
  • Біологічні активи в IAS 41 і П(С)БО 30 — «ДК» №47/2006, с.37.
  • Обліковуємо інвестиційне майно — «ДК» №49/2006, с.37.
  • Оцінка запасів згідно з IAS 2 Inventories — «ДК» №51/2006, с.31.
  • Облік запасів за МСФЗ: витрати з придбання та переробки – «ДК» №7/2007, с.39.
  • Облік за МСФЗ: побічна продукція – «ДК» №9/2007, с.37.
  • Облік за МСФЗ: кредити і позики в обліку запасів – «ДК» №9/2007, с.43.
  • Придбання запасів в обмін на акції власної емісії – «ДК» №13/2007, с.25.
  • Облік за МСФЗ: оцінка запасів при вибутті — «ДК» №16/2007, с.37.

Римма Грачова



Наступна стаття:  На початок статті 



Податкові нюанси під час перевірки-2 Частковий перегляд статті (тільки початок)
Суть справи :: МСФЗ
Продовжимо наш огляд ситуацій і питань, які можуть виникнути під час документальних перевірок на підприємстві. Він буде особливо цікавим у світлі останнього «бестселера» наших податківців щодо методрекомендацій з практики документальних перевірок. Цей...

В рубриці: 


Резерви та умовні зобов’язання Частковий перегляд статті (тільки початок)
№ 38 (23.9.2013) :: МСФЗ :: МСФЗ
Зобов’язання підприємств мають різну природу: заборгованість перед постачальниками товарно-матеріальних цінностей, зобов’язання з виплати заробітної плати працівникам, заборгованість за кредитами тощо. Як правило, підприємство точно знає величину ...

Облік податку на прибуток у МСФЗ Частковий перегляд статті (тільки початок)
№ 25-26 (24.6.2013) :: МСФЗ :: МСФЗ
Передбачену в МСФЗ практику обліку та відображення у фінансовій звітності податку на прибуток критикують і користувачі, і укладачі звітності. Перші, як правило, наголошують, що інформація про відстрочені податки не є релевантною для оцінки перспектив діял...

0.0093690000000001