Дебет-Кредит № 28 (9.7.2007)
МСФЗ :: МСФЗ

Увага! Архівна публікація

Ця сторінка містить давню архівну публікацію бухгалтерського тижневика "Дебет-Кредит", яка на даний час ймовірно втратила актуальність і може не відповідати діючим нормам бухгалтерського та податкового обліку. Для роботи з актуальними матеріалами журналу перейдіть до ONLINE.dtkt.ua або оберіть потрібний вам разділ ДК-порталу в верхньому рядку навигації.

Матеріальні активи за МСФЗ і П(С)БО

Оцінка — ось головне питання, що його покликані регулювати міжнародні стандарти: оцінка активів, оцінка зобов’язань, оцінка капіталу. І хоча до вивчення питань обліку зобов’язань та капіталу ми ще навіть не приступали, а з активів «пройшли» тільки основні засоби та запаси, але вже з вивченого можемо зрозуміти, наскільки різноманітні підходи до оцінок різних активів.

Property, Plant and Equipment, Investment Property, Biological assets, Agricultural produce at the point of harvest, Inventories — це ті види активів, розгляд яких ми сьогодні завершуємо. А завершуючи, виділимо те головне, заради чого бухгалтерський облік та фінансову звітність свого часу було вирішено стандартизувати. Це оцінка. Оцінка активів, капіталу, зобов’язань, доходів та витрат. Оскільки ми розглянули тільки матеріальні активи, зведемо отримані відомості у таблицю 1.

Таблиця 1

Методи оцінки матеріальних активів відповідно до стандартів, якими регулюється їх облік

Регулюючий стандарт	Методи оцінки активів		Суть методу
IAS 2 Inventories у редакції грудня 2003 р. (До Inventories застосовується та із двох вказаних тут оцінок, яка є нижчою.)	Cost model	Модель собівартості	За сумою сплачених (або належних до сплати) грошових коштів чи їх еквівалентів, або за справедливою вартістю іншого відшкодування, переданого постачальникові на дату придбання
	Net realisable value	Чиста продажна ціна	За можливою ціною продажу, що ви-значається розрахунковим шляхом при нормальному ході справ, за мінусом: - витрат на завершення виробництва; - витрат, необхідних для здійснення продажу
IAS 16 Property, Plant and Equipment у редакції грудня 2003 р.	Cost model	Модель собівартості	Див. вище
	Revaluation model	Модель переоцінки	Шляхом індексування відповідно до індексу зростання вартості переоцінюваного активу. В обліку переоцінка відображається одним із двох методів: 1) пропорційним і 2) методом списання накопиченої амортизації*
IAS 40 Investment Property у редакції грудня 2003 р.	Fair value model	Модель справедливої вартості	За поточною ринковою вартістю. Прибутки/збитки, що виникають при цьому, від зміни балансової вартості, відносяться на фінансовий результат
	Cost model	Модель собівартості	Див. вище
IAS 41 Agriculture у редакції 01.01.2001 р. Застосовується до оцінки Biological assets і Agricultural produce at the point of harvest	Fair value less estimated point-of-sale costs	Справедлива вартість за мінусом передбачуваних витрат на місці можливого продажу	За поточною ринковою ціною за мінусом витрат, які ймовірно можуть виникнути на місці майбутнього продажу, до яких належать: біржові збори, комісійні брокерам та дилерам, податки і мита, пов’язані з продажем
* Див. статтю цієї серії «Переоцінка активів», «ДК» №26/2006

До основних засобів, згідно з міжнародними стандартами, належать не лише ті активи, облік яких регулюється IAS 16 Property, Plant and Equipment, а й активи, облік яких регулюється IAS 40 Investment Property, IAS 41 Agriculture, а також іншими, спеціальними, стандартами, наприклад IFRS 5 Non-current Assets Held for Sale and Discontinued Operations. У національному обліку майже всі питання регулювання обліку основних засобів зосереджено в одному стандарті — П(С)БО 7 «Основні засоби», і лише облік активів, що належать до біологічних, регулюється окремим стандартом — П(С)БО 30 «Біологічні активи».

Об’єкти беруться на облік як основні засоби, якщо є наміри їх експлуатувати понад один звітний період (рік) у виробництві продукції або у процесі продажу товарів, надання послуг, а також з адміністративною метою, і якщо ці об’єкти (кожен окремо) відповідають водночас двом умовам:

— є вірогідність отримання економічних вигід від його використання і

— якщо він може бути надійно (достовірно) оцінений у вартісному вимірі.

Попри те, що і визначення терміна основні засоби, і критерій їх визнання в IAS 16 та П(С)БО 7 виражені у різних словесних формах, жодних відмінностей, по суті, у цьому питанні немає. Обидва стандарти визначають основні засоби як матеріальні активи певного функціонального призначення (для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, з адміністративною, збутовою метою тощо), термін експлуатації яких перевищує дванадцять місяців. І обидва стандарти застосовують однакові критерії до визнання основних засобів. Власне, цей критерій застосовний для будь-яких активів, а не лише для основних засобів. Як відомо, будь-яка ресурсна одиниця визнається активом, якщо вона несе в собі потенційні економічні вигоди і якщо її вартість може бути достовірно визначена.

Інвестиційне майно (Investment property) — майно, що перебуває у компанії на правах власності або фінансового лізингу й утримується з метою отримання інвестиційних доходів: орендних платежів або доходів від приросту капіталу, втіленого в такому майні, але:

(а) не з метою використання у виробничих або адміністративних процесах, що відбуваються на власному підприємстві;

(b) не як товар для продажу.

Облік таких активів регулюється окремим стандартом — IAS 40. У національному обліку окремого стандарту для цієї мети не передбачено. Тому, з якою б метою довгострокові матеріальні активи не отримувалися, — для експлуатації у власному господарстві чи задля передачі їх в оренду, — методологія їх обліку, так само як і оцінка, визначається П(С)БО 7 за загальною схемою.

До біологічних активів (biological assets) згідно з IAS 41 «Agriculture» належать тварини та рослини, здатні приносити економічну вигоду в процесі росту, дегенерації й інших процесів, що спричинюють їх кількісні та якісні зміни.

Сільськогосподарська продукція на момент її збору (Agri­cultural produce at the point of harvest) — це сирий продукт рослинного або тваринного походження, що не пройшов стадії первинної обробки. Оцінка сільгосппродукції за справедливою вартістю за мінусом передбачуваних витрат на місці можливого продажу (тобто згідно з IAS 41) здійснюється у момент первісного її визнання (момент збору). Надалі, коли зібрана сільгосппродукція передається у переробку, до її оцінки й обліку, згідно з тим самим §12 IAS 41, застосовується IAS 2 Inventories, бо процес переробки не відповідає визначенню сільськогосподарської діяльності.

Запаси (inventories) — це активи, які а) утримуються з метою подальшого продажу під час звичайної діяльності, b) перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу виготовлюваного продукту,

с) утримуються як сировина та матеріали, призначені для виробничого споживання з метою подальшого продажу виготовлюваного продукту або виконаних з їх допомогою/використанням робіт (наданих послуг). Приблизно таке саме визначення терміна запаси дається і в національному П(С)БО 9 «Запаси» (див. таблицю 2).

Таблиця 2

Головне про методи оцінки необоротних матеріальних активів (зокрема основних засобів) було викладено автором у завершальній статті розділу, присвяченого обліку основних засобів, тому зараз час спинитися на тому, що, на думку автора, є важливим в обліку запасів.

Облік витрат за IAS 2

На відміну від П(С)БО 9 «Запаси», IAS 2 «Inventories» — це стандарт, що регулює не лише облік запасів, а й облік витрат.

Собівартість запасів складається з: а) витрат на придбання, б) витрат на переробку, в) інших витрат на доведення до поточного стану і місцеположення (див. таблицю 3).

Таблиця 3

Якщо уважно прочитати п. 9 П(С)БО 9, то можна побачити, що групування витрат, з яких складається первісна вартість запасів, аналогічне до групування за IAS 2. Погано, що у П(С)БО про це говориться не так однозначно, як у IAS 2. Що стосується власного обліку витрат, то, як уже згадувалося, П(С)БО 9 цих питань не розглядає, а робить посилання на спеціальний стандарт — П(С)БО 16 «Витрати», аналога якому в міжнародних стандартах немає. Утім, навіть у цьому стандарті, що спеціально регулює облік витрат, дуже мало уваги приділяється питанням формування виробничої собівартості. А таких понять, як спільно виготовлювана продукція та побічна продукція, і зовсім немає. Є лише одна згадка про супутню продукцію, але тільки згадка, не більше (див. п.11 П(С)БО 16).

У єдиному технологічному процесі одночасно може виготовлятися понад один вид продукту. Це може бути спільно виготовлювана продукція (Joint products) або коли виробництво основного продукту супроводжується випуском побічного продукту (By-product).

Joint products.

Спільно виготовлюваною продукцією або суміжними продуктами прийнято називати виробництво двох і більше продуктів спільно з одних і тих самих ресурсів.

By-product.

Побічна (супутня) продукція виникає як один із результатів технологічного процесу при виробництві основного продукту. Як правило, це процес комплекс­ної переробки сировини.

Побічні продукти, оскільки здебільшого вони порівняно з основним продуктом не є істотними, оцінюються, як правило, за чистою продажною ціною і далі ця сума віднімається від собівартості виробництва основ­ного продукту. У будь-якому разі калькуляцію собівартості таких продуктів не складають.

Оцінка запасів при вибутті

Процесу обробки/переробки куплених на стороні запасів передує їх передача зі складу у виробництво. Після закінчення процесу вироби надходять на склад готової продукції, потім зі складу — в реалізацію. На кожному етапі запаси, що передаються, відповідним чином оцінюються. У термінах П(С)БО 9 це називається оцінкою вибуття запасів, а в термінах IAS 2 — способами розрахунку собівартості запасів або формулою вартості (Cost Formulas) і методами визначення собівартості (Techniques for the Measurement of Cost)¹ (див. таблицю 4).

Таблиця 4

Techniques for the Measurement of Cost.

Метод Standard cost і метод Retail method застосовують для визначення наближеного значення собівартості, і застосування їх виправдане у тих випадках, коли точно врахувати фактичні витрати у собівартості запасів неможливо, тобто коли неможливо застосувати Cost Formulas.

Нормативний метод (Standard cost) грунтується на застосуванні калькуляції нормативної собівартості одиниці продукції з подальшим обліком відхилень. Застосовується у масових і технологічно складних виробництвах. У міжнародній практиці управлінського обліку цей метод широко відомий як Standard cost. Нормативні витрати розраховують виходячи з технічно обгрунтованих розрахункових величин витрат робочого часу, матеріальних, нематеріальних та грошових ресурсів на одиницю продукції. Іншими словами: виходячи з нормального завантаження виробничих потужностей, нормального обсягу виробничих запасів, нормального рівня використання праці. Затверджені норми регулярно перевіряються та за потреби переглядаються відповідно до поточних обставин.

Метод роздрібних цін (Retail method) допускається для оцінки товарних запасів, що складаються з великої кількості швидкозмінної товарної номенклатури, мають однакову норму прибутку (планований валовий прибуток) і стосовно яких використовувати інші методи оцінки недоцільно. Собівартість у такому разі визначається шляхом зменшення загальної вартості проданих запасів на відповідний відсоток валової маржі (валового прибутку — торгової націнки). Відсоток визначається з урахуванням запасів, ціна на які була знижена. Для кожного підрозділу роздрібної торгівлі зазвичай застосовується середнє значення відсотка.

Cost Formulas

Розрахунок собівартості IAS 2 пропонується проводити за одним із трьох методів:

1) ідентифікованої собівартості відповідної одиниці (Specific identification of their individual costs);

2) середньозваженої собівартості (Weighted average cost formula);

3) собівартості перших за часом надходжень (FIFO).

Собівартість окремих видів запасів, які не є взаємозамінними і/або призначені для реалізації спеціальних проектів, визначають методом ідентифікованої собівартості відповідної одиниці (Specific identification of their individual costs²). Цей метод передбачає суворе дотримання правила: певні витрати відносять на собівартість певних запасів. Проте такий метод прямого рахунку не підходить для випадків, коли є велика кількість взаємозамінних запасів.

¹ Так в офіційному перекладі тексту IAS 2 з англійського: «Методи визначення собівартості» (заголовок до §21 — §22 «Techniques for the Measurement of Cost») і «Способи розрахунку собівартості запасів» (заголовок до §23 — §27 «Cost Formulas»). Смислова різниця між «методом» та «способом» у цьому контексті не дуже зрозуміла.

² Дослівно: специфічної ідентифікації індивідуальних витрат.

У решті випадків IAS 2 рекомендує застосовувати метод середньозваженої собівартості (Weighted average cost formula) або метод собівартості перших за часом надходжень — FIFO.

Відомий ще один метод — LIFO (Last-in-first-out). Ми знайомі з ним за попередньою редакцією IAS 2. У зміненій (від 17.12.2003 р.) редакції IAS 2 метод LIFO не допускається.

Для всіх запасів, схожих за призначенням, компанія повин­на застосовувати один метод, незалежно від відмінностей у географічному положенні різних сегментів чи відмінностей у податкових правилах.

Облік витрат і калькуляція собівартості

Під визначеним методом калькуляції собівартості мається на увазі такий метод обліку витрат, який дозволяє їх накопичувати за елементами і статтями з метою формування собівартості виготовлюваної продукції. Основних методів обліку витрат, на базі яких проводиться калькуляція собівартості, є два: метод поглинання (Absorption costing) і метод обліку прямих витрат (Direct costing¹).

Нагадаємо: такі методи, як Standard cost (нормативний метод), Activity based costing (попроцесний метод), Marginal costing (метод граничних витрат) тощо, не є альтернативою Direct costing і Absorption costing, тобто застосовуються не замість них, а разом із ними та з іншою метою. Кажучи ще простіше (це дуже важливо розуміти!): методи обліку Direct costing і Absorption costing застосовують незалежно від того, який обрано метод калькуляції і з якими об’єктами вона (калькуляція) пов’язана.

Метод поглинання (Absorption costing) — це метод, що грунтується на включенні, крім прямих витрат, усіх як змінних, так і постійних виробничих накладних витрат до собівартості виготовлюваної продукції.

Перевага методу Absorption costing полягає у тому, що він дозволяє впливати на фінансовий результат. Так, управляючи обсягами випуску й обсягами продажів, менеджери можуть регулювати прибуток — його величина залежатиме від того, яка частка постійних виробничих витрат вже покрита доходами від реалізації, а яка — «залишилася на складі». Недолік методу полягає в обмеженості можливостей його застосування. Чим ширша номенклатура виготовлюваної продукції, тим вища вірогідність спотворення показників собівартості на одиницю.

Метод обліку прямих витрат (Direct costing) — це метод, що грунтується на включенні до собівартості виготовлюваної продукції лише прямих виробничих витрат. Усі накладні витрати, крім загальновиробничих змінних², відносяться до витрат поточного (звітного) періоду.

¹ У деяких джерелах цьому методу дається інша назва — Variable costing.

² Ось чому Direct costing — це те саме, що Variable costing.

Перевага методу Direct costing насамперед у простоті його застосування, завдяки чому він дозволяє проводити гнучку політику ціноутворення (через аналіз беззбитковості), даючи можливість оперативно її контролювати і таким чином управляти фінансовими результатами. Крім того, цей метод обліку витрат спрощує процедуру їх нормування, що вкрай важливо у технічно складних виробництвах з широкою номенклатурою, тобто там, де з метою калькуляції застосовується Standard cost.¹

Відмінність між вказаними двома методами полягає у непростому вирішенні простого питання: як бути з постійними накладними виробничими витратами? Чи то «розчинити» їх у собівартості продукції, розподіливши пропорційно виходячи з можливих базових критеріїв, чи то не розподіляти їх зовсім, а віднести до витрат поточного (звітного) періоду подібно до того, як прийнято враховувати адміністративні витрати.² Якщо береться перший варіант, це означає, що постійні виробничі витрати визнаватимуться у міру реалізації продукції, якщо другий — такі витрати визнаватимуться у тих періодах, протягом яких вони виникають, незалежно від того, реалізована продукція чи ще на складі (див. таблицю 5).

¹ Вище вже згадувалося, що метод Standard cost, як і інші (що не розглядаються тут) методи, застосовується не замість Direct costing і Absorption costing, а на основі, на тлі цих методів.

² Або інші витрати загальнокорпоративного характеру.

Таблиця 5

Особливості оцінки запасів за IAS 2 Inventories та П(С)БО9 «Запаси»

	Згідно IAS 2	Згідно П(С)БО9
Первісна оцінка запасів	За найменшою з двох оцінок: за собівартістю (Cost model) або чистою продажною ціною (Net realisable value) (див. §9)	За собівартістю (див. п. 8 - п. 9 П(С)БО 9)
Оцінка запасів на дату балансу	За найменшою з двох оцінок: за собівартістю (Cost model) або чистою продажною ціною (Net realisable value) (див. §9)	За найменшою з двох оцінок: за собівартістю або чистою продажною ціною (див. п. 24 П(С)БО 9)
Складові собівартості запасів	1) витрати на придбання (Cost of purchase); 2) витрати на переробку (Cost of conversion); 3) інші витрати (Other costs) (див. §10, а також §11 - §18)	За змістом аналогічно, але опис «розмитий» деталями (див. п. 9 П(С)БО 9)
Виключаються з собівартості запасів та визнаються у витратах поточного/звітного періоду	1) наднормативні втрати; 2) невиробничі витрати на зберігання; 3) загальнокорпоративні витрати, не пов’язані безпосередньо із запасами; 4) витрати на збут; 5) витрати щодо позик за винятком тих, які капіталізуються згідно з IAS 23 (див. §16 - §18)	1) наднормативні втрати і недостачі; 2) фінансові витрати* за винятком тих, що капіталізуються згідно з П(С)БО 31; 3) витрати на збут; 4) загальногосподарські витрати, не пов’язані безпосередньо із запасами (див. п.14 П(С)БО 9**)
Оцінка запасів при вибутті	Див. вище Таблицю 4	Див. вище Таблицю 4
Метод обліку накладних витрат в оцінці собівартості запасів	Метод поглинання (Absorption costing) (див. §10 - §14)	Метод поглинання (див. Додаток 1 до П(С)БО 16)
* Що у контексті національного обліку слід розуміти під терміном фінансові витрати, див. у п. 27 П(С)БО 16 «Витрати». ** Проте, згідно з п. 11 П(С)БО 16 «Витрати», наднормативні витрати до собівартості реалізованої (а отже, виготовлюваної) продукції включаються.

Розкриття інформації про матеріальні активи у фінансовій звітності

У звітності, складеній відповідно до МСФЗ, має бути розкрита така інформація про запаси (§36 IAS 2):

a) про облікову політику, прий­няту для оцінки запасів, і про застосовувані до них методи розрахунку собівартості;

b) про загальну балансову вартість запасів, у т. ч. за видами згідно з прийнятою классифікацією¹;

с) про балансову вартість запасів, облікованих за справедливою вартістю за мінусом витрат, очікуваних на місці майбутнього продажу;

d) про вартість запасів, визнаних за звітний період у витратах;

е) про суму будь-якої уцінки запасів, визнаної відповідно до §34 у витратах звітного періоду;

f) про суму будь-якого відновлення вартості (повернення списання) запасів, раніше списаних відповідно до §34 на витрати звітного періоду (і, відповідно, визнаних у доходах поточного):

g) про обставини або події, що спричинили відновлення списаних запасів відповідно до §34 запасів;

h) про балансову вартість запасів, що утримуються (як застава) з метою забезпечення зобов’язань.

У звітності, складеній відповідно до МСФЗ, має бути розкрита така інформація про види Property, Plant and Equipment (§73 IAS 16):

— про валову балансову вартість об’єктів та їх вартість за мінусом накопиченої амортизації та накопичених збитків від знецінення на початок і кінець періоду;

— про застосовувані методи нарахування амортизації, терміни експлуатації (корисної служби) об’єктів і/або норми амортизації;

— про наявність об’єктів станом на початок та кінець звітного періоду і рух цих активів протягом періоду, а також про зміну їх балансової вартості за період (у результаті амортизації, переоцінки, знецінення);

— інші відомості про об’єкти Property, Plant and Equipment (див. §74 — §79 IAS 16).

У звітності, складеній відповідно до МСФЗ, має бути розкрита така інформація про Investment Property (§74 — §79 IAS 40):

— про застосовувані моделі обліку (оцінки): Fair value model (§74 — §75 IAS 40) або Cost model (§76 — §79 IAS 40).²

У звітності, складеній відповідно до МСФЗ, має бути розкрита така інформація про Biological assets і Agricultural produce at the point of harvest (§49 — §66 IAS 41):

— про групи біологічних активів з докладним описом;

— про величину прибутків і збитків (доходів і витрат), що виникають у поточному періоді при первісному визнанні біологічних активів та сільгосппродукції на момент її збору, а також про величину прибутків і збитків (доходів і витрат), що виникають від змін справедливої вартості біологічних активів;³

— про зміни у Fair value less estimated point-of-sale costs біологічних активів та сільгосппродукції;

— про діяльність компанії;

— про біологічні активи, оцінені (оскільки їх справедливу вартість неможливо визначити з достатньою мірою достовірності) відповідно до IAS 16 за собівартістю за мінусом накопиченої амортизації та накопичених збитків від знецінення;

— про види і розміри урядової допомоги (державних субсидій), отримуваної компанією у зв’язку з веденням сільськогосподарської діяльності.

Загалом, говорячи про розкриття у фінансових звітах інформації про матеріальні активи, можна зробити висновок, що міжнародні стандарти допомагають відповісти (користувачам) на три, на перший погляд прості, запитання: Що? Коли? Почім?

І перед бухгалтером завдання стоїть відповідне: правильно кваліфікувати (ідентифікувати) актив (Що?), правильно визначити період/момент його визнан­ня (Коли?) і не помилитися у найголовнішому — в його оцінці (Почім?), бо в різних обставинах та умовах вона різна і підходи до неї різні. У чому ми вже встигли переконатися.

* * *

Цією статтею ми закриваємо великий розділ, присвячений методиці обліку та методам оцінки матеріальних активів за МСФЗ. На черзі — нематеріальні активи.

¹ У теорії та практиці національного обліку ця класифікація єдина: сировина і матеріали, незавершене виробництво, готова продукція, товари. І так далі за чинним Планом рахунків.

² У деталях про розкриття інформації про застосовувані моделі оцінки див. зазначені у тексті параграфи IAS 40.

³ За умови визнання таких змін в обліку.

Що ми вже писали про МСФЗ

З «ДК» №20/2006 ми розпочали серію публікацій, присвячених МСФЗ. Стежте за всіма номерами «ДК»:

• Облік і звітність за МСФЗ: для кого, навіщо і для чого? — «ДК» №20/2006, с. 40.
• Облік основних фондів за МСФЗ — «ДК» №20/2006, с. 43.
• Облік операцій обміну — «ДК» №22/2006, с. 44.
• Заміна деталей і техогляди — «ДК» №24/2006, с. 44.
• Переоцінка активів — «ДК» №26/2006, с. 44.
• Очікувані витрати щодо виведення основних засобів з експлуатації — «ДК» №27/2006, с. 40.
• Придбання основних засобів за кредитні кошти — «ДК» №29/2006, с. 38.
• Урядові гранти на придбання основних засобів — «ДК» №31/2006, с. 36.
• Придбання основних засобів за акції власної емісії — «ДК» №32/2006, с. 36.
• Знецінення активів: IAS 36 «Impairment of assets» — «ДК» №35/2006, с. 36.
• Активи, що утримуються для продажу — «ДК» №37/2006, с. 40.
• Вибуття та списання основних засобів — «ДК» №39/2006, с. 44.
• Оренда основних засобів — «ДК» №42/2006, с. 40.
• Порівнюємо основні засоби у МФСБ і в П(С)БО — «ДК» №44/2006, с. 35.
• Біологічні активи в IAS 41 і П(С)БО 30 — «ДК» №47/2006, с. 37.
• Обліковуємо інвестиційне майно — «ДК» №49/2006, с. 37.
• Оцінка запасів згідно з IAS 2 Inventories — «ДК» №51/2006, с. 31.
• Облік запасів за МСФЗ: витрати з придбання та переробки – «ДК» №7/2007, с. 39.
• Облік за МСФЗ: побічна продукція – «ДК» №9/2007, с. 37.
• Облік за МСФЗ: кредити і позики в обліку запасів – «ДК» №9/2007, с. 43.
• Придбання запасів в обмін на акції власної емісії – «ДК» №13/2007, с. 25.
• Облік за МСФЗ: оцінка запасів при вибутті — «ДК» №16/2007, с. 37.
• Облік купівель-продажів і визнання запасів у витратах – «ДК» №22/2007, с. 27.
• Облік сільгосппродукції на момент її збору — «ДК» №26/2007, с. 23.

Римма Грачова

Наступна стаття:		На початок статті

Можливість стягнення у дохід держави коштів, отриманих за договором, що суперечить інтересам держави, обмежена певним строком
Судова практика :: МСФЗ
Ухвала Вищого адміністративного суду України від 1 лютого 2007 року. Позиція ДПІ. Податківці звернулися до суду з позовом до ЗАТ та ТзОВ про визнання укладеного між ними у 2003 році договору про надання маркетингових послуг недійсним я...

В рубриці:

Резерви та умовні зобов’язання
№ 38 (23.9.2013) :: МСФЗ :: МСФЗ
Зобов’язання підприємств мають різну природу: заборгованість перед постачальниками товарно-матеріальних цінностей, зобов’язання з виплати заробітної плати працівникам, заборгованість за кредитами тощо. Як правило, підприємство точно знає величину ...

Облік податку на прибуток у МСФЗ
№ 25-26 (24.6.2013) :: МСФЗ :: МСФЗ
Передбачену в МСФЗ практику обліку та відображення у фінансовій звітності податку на прибуток критикують і користувачі, і укладачі звітності. Перші, як правило, наголошують, що інформація про відстрочені податки не є релевантною для оцінки перспектив діял...