(044) 391-51-92
ru ua

Маєте пропозиції, зауваження чи побажання? Зв’яжіться з редакцією!
Ми неодмінно відповімо.



 Актуально!




Ближайшие семинары,
тренинги, вебинары ...

Все семинары ...
(полный план-график)









 : загальний по сайту



Курсы валют на PROext

Дебет-Кредит № 48 (26.11.2007)
МСФЗ :: МСФЗ

Увага! Архівна публікація 

 


Ця сторінка містить давню архівну публікацію бухгалтерського тижневика "Дебет-Кредит", яка на даний час ймовірно втратила актуальність і може не відповідати діючим нормам бухгалтерського та податкового обліку.
Для роботи з актуальними матеріалами журналу перейдіть до ONLINE.dtkt.ua

або оберіть потрібний вам разділ ДК-порталу в верхньому рядку навигації.

Розрахунки з персоналом з оплати праці і не тільки

Облік виплат персоналу, як в аспекті витрат, так і в аспекті зобов’язань, регулюється IAS 19 «Employee Benefits». У національному обліку є його прямий аналог — П(С)БО 26 «Виплати працівникам». Але особливо хочеться зазначити інше: національний стандарт за змістом майже не має розбіжностей з міжнародним. Майже, якщо врахувати, що в IAS 19 корисної інформації все-таки більше. Цим і скористаймося, щоб дізнатися більше.

Виплати працівникам (Employee Benefits) відображають в обліку і звітності серед зобов’язань, і, як будь-які зобов’язання, вони бувають поточними та довгостроковими. Поточними визнаються виплати персоналу, які компанія має намір здійснити у повному обсязі в найближчі 12 місяців після закінчення того періоду, в якому виконано відповідну роботу. Виплати, які здійснюються у строк, що перевищує дванадцять місяців після виникнення таких зобов’язань, відносяться до довгострокових.

Загалом IAS 19 поділяє всі Employee Benefits на чотири категорії (див. §4 IAS 191):

a) shot-term employee benefits — поточні виплати;

b) post-employment benefits — виплати після закінчення трудової діяльності;

c) other long-term employee benefits — інші довгострокові виплати;

d) terminations benefits — вихідна допомога.

Між іншим, у більш ранніх редакціях IAS 19 містив ще один пункт: компенсаційні виплати інструментами власного капіталу. Але, оскільки такі виплати тепер регулюються окремим стандартом — IFRS 2 «Share-based payment», то у чинній редакції IAS 19 згадки про них вилучено.2 У національному стандарті (П(С)БО 26), аналогічному до IAS 19, такий вид виплат все ще є. Проте, — і на це робиться посилання у п. 30 П(С)БО 26, — облік зобов’язань за такими виплатами регулюється окремим стандартом — П(С)БО 13 «Фінансові інструменти». Тому вважатимемо, що за всіма згаданими категоріями виплат П(С)БО 26 і IAS 19 збігаються. І, при уважному розгляді всіх чотирьох категорій виплат, можна виявити, що вони збігаються і за змістом (див. таблицю 1).

1 Тут і далі посилання наводяться на IAS 19 «Employee Benefits» у редакції 16.12.2004 р., яка набрала чинності з 01.01.2006 р.

2 Зокрема, вилучено §144 — §152 IAS 19.

Для кожної з виокремлених §4 категорій (а, b, с, d) IAS 19 встановлює окремі вимоги.

1. Shot-term employee benefits

Аналізуючи види поточних виплат, що згадуються як у IAS 19, так і в П(С)БО 26, можна переконатися, що до цієї категорії ми можемо відносити будь-які виплати персоналу, які зазначено в Інструкції зі статистикою заробітної плати і які компанія планує здійснити в найближчі 12 місяців. До таких виплат, зокрема, належать:

— основна і додаткова зарплата;

— оплата відпусток (у т. ч. відпусток у зв’язку з хворобою в частині, оплачуваній за рахунок працедавця);

— заохочувальні виплати: премії за наслідками праці, інакше кажучи — виплати за програмою участі працівників у прибутку підприємства;

— негрошові виплати, наприклад надання працівникам різного роду безкоштовних послуг, оплата транспортних витрат, витрат на житло тощо.

Усі ці виплати визнаються поточними, якщо вони виплачуються на регулярній основі або плануються до виплати не пізніше ніж закінчиться 12 місяців від періоду, в якому такі зобов’язання були нараховані. Інакше їх слід відносити до довгострокових виплат, що називаються Other long-term employee benefits.

У IAS 19, крім усього названого, в списку цих виплат значаться і «social security contributions»1. Не слід думати, що це стосується страхових зборів, що сплачуються за рахунок працедавця. Хто знайомий з відповідною обліковою методологією, здогадається, що йдеться про ту частину страхових зборів, яка сплачується за рахунок заробітку працівників.

1 Внески на соціальне забезпечення (у термінах національного обліку — страхові збори).

Окрема згадка про такі збори в IAS 19 пояснюється тим, що за західною методологією заробітна плата обліковується за методом нетто, а в нас традиційно застосовується метод брутто. Іншими словами, ми спочатку нараховуємо все, що працівник заробив протягом місяця, а потім проводимо відповідні утримання; а в західній методології утримання за дебетом заробітної плати не нараховують, а проводять за дебетом спеціально відведеного для цієї мети витратного рахунка1 і кредитом рахунка зобов’язань зі страхування працівників.

1 Рахунок так і називається: «Витрати на соціальне страхування за рахунок працівників». Окремо є рахунок «Витрати на соціальне страхування за рахунок працедавця». І так за кожним видом страхування (соціального, пенсійного, медичного, з безробіття).

Зобов’язання за поточними виплатами не дисконтуються, тобто їхня оцінка (крім випадків індексації внаслідок затримки) не переглядається. І тому для оцінки зобов’язань за поточними виплатами не потрібне застосування актуарних припущень, у зв’язку з чим у майбутньому за цими виплатами не можуть виникати актуарні прибутки чи актуарні збитки (§ 9 IAS 19).

Актуарні припущення (Actuarial assump­tions) — це оцінка демографічних, фінансових та інших чинників, що визначають остаточний обсяг витрат (наприклад на пенсійне забезпечення). Актуарні прибутки та збитки (Actuarial gains and losses) — це фінансовий результат змін активів та довгострокових зобов’язань протягом звітного періоду, і є відхиленнями фактичного результату від зафіксованого раніше як очікуваний.

Серед поточних виплат бувають такі виплати, які підлягають накопиченню (case of accumulating compensated absences), і такі, які не підлягають накопиченню (case of non-accumulating compensated absences). Усі види поточних виплат, які не підлягають накопиченню, відображаються як поточні зобов’язання. Виплати, що підлягають накопиченню, відображаються у складі резервів (забезпечень). Так, наприклад, якщо витрати на оплату відпусток резервуються, то ці суми відносяться до статей забезпечень, якщо не резервуються — до статті поточних зобов’язань безпосередньо при нарахуванні (див. §11 — §16 IAS 19). Аналогічно і з преміями. Одна річ — преміальний резерв (забезпечення), інша — коли премія нараховується за період роботи.

Як відображаються операції з нарахування поточних ненакопичуваних виплат, немає потреби показувати: вони нараховуються, як звичайна заробітна плата — за кредитом рахунка розрахунків з персоналом з оплати праці у кореспонденції з рахунком відповідних витрат. Не такий уже новий і облік накопичуваних (резервованих) виплат, проте на цьому випадку, на думку автора, є сенс спинитися (див. приклад 1).

Приклад 1 Облік виплат, що підлягають накопиченню (див. таблиці 2 і 3 на с. 38).

2. Post-employment benefits

До таких виплат належать виплати за пенсійними планами, а також планами медичного страхування й іншими соціальними програмами, що забезпечують за рахунок працедавців (або за рахунок самих працівників і від їхнього імені, але через працедавців) певні гарантії колишнім працівникам після їх виходу на пенсію. Пенсійний план — це програма пенсійного забезпечення, умовами якої встановлюються правила здійснення пенсійних виплат і способи їх фінансування.

Для обліку таких виплат у Плані рахунків передбачено окремий рахунок — 472 «Додаткове пенсійне забезпечення». Це рахунок бухгалтерського обліку резервів на додаткове (недержавне) пенсійне забезпечення працівників, який створюється за рахунок власних коштів підприємства (або за рахунок заробітної плати найнятих робітників на підставі заяв від їхнього імені). Але, оскільки достатньої юридичної бази, яка б регулювала діяльність недержавних пенсійних фондів, в Україні ще не створено, і немає підприємств, що формують/поповнюють пенсійні фонди за власні кошти, то розкрити практичні аспекти цієї теми наразі неможливо. Можна лише поміркувати.

Недержавні пенсійні фонди, як і інші неприбуткові організації, фундувалися учасниками — юридичними особами і громадянами. Недержавний пенсійний фонд може заснувати група юридичних осіб, об’єднаних загальними економічними (галузевими, профспілковими) інтересами. Точніше, підприємства, що заснували пенсійний фонд, є його вкладниками, а учасниками виступають працівники цих підприємств. Якщо ж до засновників належать окремі громадяни (не найняті працівники цих підприємств), тоді вони є й учасниками, і вкладниками одночасно.

Недержавні пенсійні фонди, як і державні, повинні акумулювати пенсійні внески учасників та виплачувати пенсії у межах кола учасників після досягнення застрахованими таким чином громадянами пенсійного віку. Фонд веде реєстр громадян-учасників і працівників підприємств-учасників, облік пенсійних рахунків, зберігає та розміщує пенсійні резерви відповідно до покладених на цю організацію функцій.

Підприємства-учасники перераховують створеному ними пенсійному фонду певну частину балансового прибутку на пенсійне забезпечення працівників. Суми цих перерахувань не обкладаються податком на прибуток та не підлягають обкладенню збором на всі види соціального страхування. Крім того, таким підприємствам надаються банківські кредити у розмірі перерахованих сум. Отже, у разі скорочення податкової бази підприємство не позбувається своїх високоліквідних активів.

Пенсійний план (Post-employment benefit plans) є програмою, розробленою самим працедавцем або групою працедавців, для забезпечення за власні кошти працівників, звільнених після досягнення ними пенсійного віку.Це програма пенсійного забезпечення, умовами якої встановлюються правила здійснення пенсійних виплат і способи їх фінансування.

Пенсійні плани/програми відкриваються підприємством у банках. Банк виступає розпорядником активів пенсійного фонду. Підприємство, що відкрило пенсійний план на користь своїх працівників, реєструється у порядку, передбаченому законодавством про пенсійні плани. Уповноважений банк повинен тримати перераховані підприємствами кошти пенсійного плану в ліквідній формі. У разі смерті учасника програми — власника пенсійного рахунка накопичені кошти разом з нарахованими відсотками передаються спадкоємцям і додаються до їхніх пенсійних рахунків. Кошти, внесені на додаткове пенсійне страхування, не обкладаються у момент їх перерахування податком на доходи фізичних осіб, але обкладаються у момент отримання учасником пенсійної суми разом з інвестиційним доходом, що накопичився за «допенсійні» роки.

При створенні власного пенсійного плану компанія формує резерв на забезпечення таких виплат. При створенні пенсійного плану групою підприємств у такому резервуванні немає потреби, бо витрати на цю мету, що нараховуються щомісяця, відображаються на балансі як зобов’язання перед пенсійним фондом. Проте, якщо такі витрати за умовами договору з пенсійним фондом про терміни сплати перераховуються один раз на рік, то у створенні таких резервів, звичайно ж, є сенс. І хоча таких вказівок IAS не містить, це припущення випливає з механізму створення пенсійних програм.

У IAS 19 йдеться про два типи таких програм: про програми зі встановленим внеском і про програми зі встановленою виплатою (§25 IAS 19).

План зі встановленими внесками (Defined contribution plans)

План зі встановленими внесками — це програма виплат працівникам після закінчення їхньої трудової діяльності, відповідно до якої компанія-працедавець здійснює фіксовані внески до пенсійного фонду і згодом жодних зобов’язань перед застрахованими таким чином працівниками не несе. У результаті розмір пенсії, що належиться працівникові, визначається сумою, накопиченою до дати виходу на пенсію. Нестачу коштів, яка може утворитися до цієї дати за несприятливих результатів пенсійного фонду, працедавець покривати не зобов’язаний.

Ті внески на державне пенсійне страхування, що їх українські працедавці платять до пенсійного фонду, можна назвати Програмою Defined contribution plans. Щоправда, за умови, що пенсійна система є накопичувальною та персоніфікованою (не солідарною, бо при солідарній системі немає персональних рахунків, на яких сума накопичується).

Порядок обліку програм (пенсійних планів) зі встановленими внесками нам відомий: зобов’язання компанії за кожен місяць відображаються у розмірі внесків за той самий місяць.

Тобто внески до пенсійного фонду, що здійснюються у межах плану зі встановленими внесками, відносять на витрати у міру виникнення зобов’язань зі сплати чергового внеску. Або можна сказати навпаки: зобов’язання зі сплати чергового внеску виникають у міру визнання витрат на оплату праці.

Розрахунок актуарних припущень з зобов’язаннями, що виникають у межах плану зі встановленими внесками, не потрібен, бо жодних актуарних прибутків чи збитків не виникає. Іншими словами: з пенсійного плану зі встановленими внесками виникає стільки ж зобов’язань, скільки визнається у відповідному періоді витрат, і надалі ця сума не змінюється. Інша річ — зобов’язання, що виникають з плану зі встановленими виплатами.

План зі встановленими виплатами (Defined benefit plans)

Пенсійний план зі встановленими виплатами передбачає гарантований працедавцем розмір пенсії, і тому сума зобов’язань, що виникають, не дорівнює витратам. Точніше, ці суми рівні лише у момент визнання таких витрат і зобов’язань. Надалі зобов’язання регулярно (як правило, щороку) коригуються (дисконтуються) згідно з тією самою оцінкою, яку дають розрахунки актуарних припущень за такими зобов’язаннями на цей момент.

Актуарні розрахунки — це система обчислень, що дозволяє на базі актуарних припущень визначити оптимальний розмір внесків до пенсійного плану і виплат пенсіонерам, а також провести оцінку активів та зобов’язань пенсійного плану на цей момент для визначення актуарних прибутків і/або збитків. Для виконання цих зав­дань IAS 19 рекомендує залучати незалежних фахівців — актуаріїв (§57 IAS 19).

Пенсійні виплати, що здійснюються у межах програми Defined benefit plans, не залежать від сплачуваних внесків, але залежать від середньої зарплати працівника протягом усієї його кар’єри та розміру заробітної плати перед виходом на пенсію, бо від суми останньої зарплати визначається «пенсійна частка». Така програма є для компаній настільки ж ризикованою, наскільки й вигідною. Ризик полягає у тому, що при нестачі коштів до моменту виходу працівника на пенсію компанія зобов’язана відшкодовувати забраклу суму. Але якщо на той час трапляється зворотний ефект, компанія отримує прибуток. Саме під програми Defined benefit plans є сенс об’єднуватися кільком компаніям для формування та здійснення загальної пенсійної програми, щоб мінімізувати ризики і нести солідарну відповідальність у разі збитків.

Оскільки план зі встановленими виплатами зобов’язує компанію виплачувати обумовлені суми, то всі пов’язані з таким планом ризики, — як актуарні, так і інвестиційні, — несе компанія або група компаній, що створили загальний пенсійний план. Якщо актуарний або інвестиційний дохід виявляється нижчим від очікуваного, зобов’язання компаній зростають, що в обліку відображається шляхом їх дисконтування.

Дисконтована вартість зобов’язань за планами зі встановленими виплатами має дорівнювати розміру очікуваних у майбутньому витрат, необхідних для погашення зобов’язань за цією програмою. Витрати на управління пенсійними планами зі встановленими виплатами з часом коливаються, бо щорічні пенсійні нарахування відображаються виходячи з припущень: тривалості життя, рівня інфляції тощо. Сукупність таких припущень і є тим, що називається актуарними припущеннями.

Інвестиційні доходи у межах пенсійного плану — це доходи за активами пенсійного плану, такі як: відсотки, дивіденди й інші види доходів, отриманих на активи плану разом із відповідними реалізованими та нереалізованими прибутками/збитками за мінусом витрат на управління планом і податків за пенсійним планом.

Активи пенсійного плану включають активи, розміщені у довгостроковому фонді, і застосовувані страхові поліси (§7 IAS 19). Активи довгострокового фонду — це активи, які власне утворюють фонд, спеціально створений для фінансування пенсійних виплат, і можуть використовуватися лише з цією метою, і на які не поширюється виконання зобов’язань перед будь-якими кредиторами у разі банкрутства. Це перераховані до довгострокового (пенсійного) фонду кошти працедавця, а також цінні папери, в які пенсійний фонд на свій розсуд вкладає частину коштів, що надійшли таким чином. Активи пенсійного плану можуть бути повернені компанії лише як відшкодування вже виплачених сум (§7 IAS 19).

Приклад 2 Прибутковість активів пенсійного плану прогнозувалася на рівні 10%, а фактично, за наслідками річного звіту, становить 12%. Різниця має бути відображена у звіті компанії як актуарний прибуток за активами пенсійного плану.

Актуарні прибутки і збитки (Actuarial gains and losses), як уже згадувалося, — це фінансовий результат змін активів та зобов’язань за пенсійним планом протягом звітного періоду, і вони є відхиленням фактичного результату від зафіксованого раніше як очікуваний. Тут слід зазначити, що IAS 19 встановлює певні обмеження в обліку таких різниць (що виникають між прогнозною актуарною оцінкою та фактичною). Так, згідно з §92 цього Стандарту компанія може визнавати лише ту частину актуарного прибутку чи збитку, яка виходить за межі 10% від тієї з двох величин, яка більша з двох: дисконтованої вартості певного пенсійного зобов’язання на звітну дату або справедливої вартості відповідних активів. Причому ця різниця визнається в обліку не відразу, а з нас­тупного року і частинами протягом терміну перебування працівників у штаті.

Приклад 3 Віддзеркалення актуарних результатів в обліку.

Сума виплачених у звітному році пенсій за рахунок активів пенсійного плану дорівнює 60,0 тис. грн. При цьому внесків до пенсійного плану було сплачено 46,7 тис. грн.

Фактична вартість активів, що належать до пенсійного плану, становила на кінець року 478,0 тис. грн, а вартість зобов’язань на ту саму дату — 315,0 тис. грн. Отже, чисті активи становили: 478,0 - 315,0 = 163,0 тис. грн.

При цьому за розрахунками, раніше проведеними запрошеними актуаріями, очікувана на кінець року вартість активів та зобов’язань пенсійного плану має дорівнювати відповідно 430,0 тис. грн і 350,0 тис. грн. Тож очікувані чисті активи становлять: 430,0 - 350,0 = 80,0 тис. грн.

Різниця між фактичними й очікуваними значеннями — актуарний прибуток:

— за активами пенсійного плану:

478,0 - 430,0 = 48,0 тис. грн;

— за зобов’язаннями пенсійного плану:

350,0 - 315,0 = 35,0 тис. грн;

— чиста актуарна різниця:

48,0 + 35,0 = 83,0 тис. грн.

Оскільки сума 83,0 тис. грн перевищує допустиму 10% межу (див. §92 IAS 19), яка у нашому прикладі становить 47,8 тис. грн (10% від 478,0), то різницю 35,2 тис. грн (83,0 - 47,8 = 35,2) слід поділити на середній термін служби працівників, щоб отримати ту частину суми актуарного прибутку, яку IAS 19 дозволяє визнати у звітному році.

Так, якщо припустити, що середній термін служби працівників компанії становить 7 років, то актуарний прибуток, що підлягає визнанню у звітному році, становить: 35,2 : 7 = 5,0 тис. грн (див. таблиці 4, 5).

3. Other long-term employee benefits

Аналізуючи цю категорію виплат, доходимо висновку, що до неї ми можемо віднести всі види виплат, які включаються до відомого поняття «заробітна плата» (див. Інструкцію зі статистики з/п). Але тільки у разі, якщо підприємство не планує їх здійснити протягом найближчих 12 місяців. Інакше кажучи, інші довгострокові виплати — це такі самі види виплат, як поточні виплати, а різняться вони між собою лише термінами виконання зобов’язань. Зрозуміло, що такі зобов’язання через їх довгостроковість повинні дисконтуватися.

4. Terminations benefits

Вихідна допомога виділена IAS 19 в окрему категорію виплат тому, що причиною виникнення зобов’язань є розірвання трудового договору, а не його продовження або припинення з природних причин.

Вихідна допомога зазвичай виплачується у зв’язку з вимушеним звільненням, тобто у випадках, коли працівникові або пропонують звільнитися за власним бажанням (у зв’язку зі скороченням штатів чи реорганізацією), або коли звільняють за скороченням штатів чи у зв’язку з реорганізацією підприємства із зазначенням цього мотивування у наказі. У будь-якому разі це розглядається як вимушене для працівника звільнення, що відбувається до досягнення ним віку.

План/програма виплат вихідної допомоги складається у випадках, коли підприємство планує звільнити не одного-двох, а групу працівників і зобов’язується забезпечувати їм певне утримання протягом певного часу.

Виплати при звільненні, якщо вони нараховуються одноразово, відносять до витрат того періоду, після якого (або в якому) працівник був звільнений. Оскільки у цьому випадку економічних вигід у майбутньому не очікується, такі виплати дисконтуванню не підлягають. Якщо ж вихідна допомога нараховується як зобов’язання, які повинні погашатися поступово, протягом певного часу (або одноразово, але після більш ніж 12 місяців з дати звільнення), то вихідна допомога дисконтується, тобто їх оцінка регулярно переглядається шляхом проведення актуарних розрахунків.

Актуарні розрахунки, як уже було зазначено, — це справа незалежних фахівців — професійних актуаріїв. А бухгалтер для проведень за рахунками повинен отримувати готові, професійно розраховані дані. Автор наполегливо радить дослухатися до рекомендації IAS 19 і не братися за цю не властиву бухгалтерії роботу самостійно. Бухгалтерії не завжди доступна належна розрахункова база, адже складається вона не лише з економічних, а й соціальних показників статистики, сукупність яких і називається актуарні припущення. Це не тільки інша професійна сфера, а й інша сфера відповідальності.

Таблиця 1

Категорії виплат персоналу
IAS 19
П(С)БО 19
Shot-term employee benefits Виплати, приклади яких перераховано у §4a IAS 19 і облік яких регулюється §8 - §23 цього Стандарту Поточні виплати працівникам Виплати, які підприємство має намір здійснити у найближчі 12 місяців, перераховані у п. 5 П(С)БО 26*, і деякі аспекти обліку яких регулюється п. 5 - п. 8 цього П(С)БО
Post-employment benefits Виплати, які перераховані у §4b IAS 19 і облік яких регулюється §24 - §125 цього Стандарту Виплати після закінчення трудової діяльності Виплати за пенсійними планами, а також планами медичного страхування й іншими соціальними програмами, що забезпечують певні гарантії працівникам після їх виходу з працездатного віку або дострокової втрати працездатності (див. п. 13 - п. 29 П(С)БО 26)
Other long-term employee benefits Виплати, які перераховані у §4c IAS 19 і облік яких регулюється §126 - §131 цього Стандарту Iнші довгострокові виплати Будь-які довгострокові виплати, не пов’язані зі звільненням (див. п. 31 П(С)БО 26)
Terminations benefits Виплати, які перераховано у §4d IAS 19 і облік яких регулюється §132 - §143 цього Стандарту Виплати при звільненні Вихідна допомога, що підлягає виплаті працівникам при будь-якому звільненні, яким належиться виплата такої допомоги, але не виході на пенсію (див. п. 9 - п. 12)
* Загалом до поточних виплат ми можемо віднести будь-які виплати персоналу, зазначені в Iнструкції зі статистики заробітної плати (затвердженій Наказом Мінстатистики України від 11.12.95 р. №323).

Таблиця 2

Проведення у концепції МСФЗ
Операція/Рахунок
Дебет
Кредит
1. Нарахування резерву на оплату чергових відпусток (нараховується щомісяця, у міру визнання витрат)    
Витрати на оплату чергових відпусток
30000
 
Витрати на соціальне та пенсійне страхування, пов’язані з оплатою чергових відпусток
12000*
 
Резерв на оплату чергових відпусток  
42000
2. Використання накопиченого резерву у міру нарахування відпускних виплат:    
зобов’язання за виплатами персоналу  
30000
зобов’язання за соціальним страхуванням  
12000
Резерв на оплату чергових відпусток
42000
 
Разом оборотів
84000
84000
* Сума умовна.

Таблиця 3

Проведення у концепції П(С)БО
Операція
Дебет
Кредит
Сума
1. Нарахування резерву на оплату чергових відпусток (нараховується щомісяця, у міру визнання витрат)
23, 90, 91*
471
42000
2. Використання накопиченого резерву у міру нарахування відпускних виплат:      
а) у частині заробітної плати (відпускних)
471
661
30000
б) у частині страхових платежів, пов’язаних з виплатою відпускних
471
65
12000
* Тут може застосовуватися будь-який витратний рахунок, залежно від того, в якій сфері діяльності або в якому секторі (виробничому, адміністративному, збутовому тощо) зайняті працівники, яким нараховується резерв на оплату відпусток.

Таблиця 4

Проведення у концепції МСФЗ
Операція/Рахунок
Д-т
К-т
Протягом звітного року:    
1. Виплата пенсій    
Зобов’язання пенсійного плану
90000
 
Активи пенсійного плану  
90000
2. Поповнення активів плану    
Активи пенсійного плану
70000
 
Поточний рахунок у банку  
70000
Після закінчення року (на звітну дату):    
3. Актуарний прибуток    
Активи (довгострокові інвестиції)
83000
 
Невизнаний актуарний прибуток  
78000
Актуарний прибуток  
5000
Разом оборотів:
243000
243000

Таблиця 5

Проведення у концепції П(С)БО
Операція
Д-т
К-т
Сума
Протягом звітного року:      
1. Виплата пенсій (здійснена пенсійним Фондом - організацією, що підтримує пенсійний план компанії)
472
144
90000
2. Поповнення активів плану
144
311
70000
Після закінчення року (на звітну дату):      
3. Актуарні доходи
144
733
5000
4. Невизнані актуарні доходи
144
69
78000
5. Актуарний прибуток
733
792
5000

Що ми вже писали про МСФЗ

З «ДК» №20/2006 ми розпочали серію публікацій, присвячених МСФЗ. Стежте за всіма номерами «ДК»:

1 Облік і звітність за МСФЗ: для кого, навіщо і для чого? — «ДК» №20/2006, с. 40.

2 Облік основних фондів за МСФЗ — «ДК» №20/2006, с. 43.

3 Облік операцій обміну — «ДК» №22/2006, с. 44.

4 Заміна деталей і техогляди — «ДК» №24/2006, с. 44.

5 Переоцінка активів — «ДК» №26/2006, с. 44.

6 Очікувані витрати щодо виведення основних засобів з експлуатації — «ДК» №27/2006, с. 40.

7 Придбання основних засобів за кредитні кошти — «ДК» №29/2006, с. 38.

8 Урядові гранти на придбання основних засобів — «ДК» №31/2006, с. 36.

9 Придбання основних засобів за акції власної емісії — «ДК» №32/2006, с. 36.

10 Знецінення активів: IAS 36 «Impairment of assets» — «ДК» №35/2006, с. 36.

11 Активи, що утримуються для продажу — «ДК» №37/2006, с. 40.

12 Вибуття та списання основних засобів — «ДК» №39/2006, с. 44.

13 Оренда основних засобів — «ДК» №42/2006, с. 40.

14 Порівнюємо основні засоби у МФСЗ і в П(С)БО — «ДК» №44/2006, с. 35.

15 Біологічні активи в IAS 41 і П(С)БО 30 — «ДК» №47/2006, с. 37.

16 Обліковуємо інвестиційне майно — «ДК» №49/2006, с. 37.

17 Оцінка запасів згідно з IAS 2 Inventories — «ДК» №51/2006, с. 31.

18 Облік запасів за МСФЗ: витрати з придбання та переробки – «ДК» №7/2007, с. 39.

19 Облік за МСФЗ: побічна продукція – «ДК» №9/2007, с. 37.

20 Облік за МСФЗ: кредити і позики в обліку запасів – «ДК» №9/2007, с. 43.

21 Придбання запасів в обмін на акції власної емісії – «ДК» №13/2007, с. 25.

22 Облік за МСФЗ: оцінка запасів при вибутті — «ДК» №16/2007, с. 37.

23 Облік купівель-продажів і визнання запасів у витратах – «ДК» №22/2007, с. 27.

24 Облік сільгосппродукції на момент її збору — «ДК» №26/2007, с. 23.

25 Матеріальні активи за МСФЗ і П(С)БО — «ДК» №28/2007, с. 29.

26 Нематеріальні активи в бухгалтерському обліку — «ДК» №31/2007, с. 29.

27 Оцінка нематеріальних активів після первісного визнання — «ДК» №34/2007, с. 29.

28 Оцінка НА, придбаних за урядові гранти — «ДК» №36/2007, с. 29.

29 Ідентифікація нематеріальних активів і гудвілу — «ДК» №40/2007, с. 31.

30 Припинення визнання нематеріальних активів — «ДК» №43/2007, с. 35.

31 Облік нематеріальних активів за МСФЗ і П(С)БО — «ДК» №43/2007, с. 43.

Римма Грачова



Наступна стаття:  На початок статті 



Три нюанси оформлення «первинки» Частковий перегляд статті (тільки початок)
Суть справи :: МСФЗ
На жаль, навіть досвідчені фахівці у галузі бухгалтерського обліку бувають погано обізнані з вимогами законодавства щодо оформлення первинних документів. А більшість із тих, хто з цими вимогами обізнаний, закривають очі на ті чи інші порушення при...

В рубриці: 


Резерви та умовні зобов’язання Частковий перегляд статті (тільки початок)
№ 38 (23.9.2013) :: МСФЗ :: МСФЗ
Зобов’язання підприємств мають різну природу: заборгованість перед постачальниками товарно-матеріальних цінностей, зобов’язання з виплати заробітної плати працівникам, заборгованість за кредитами тощо. Як правило, підприємство точно знає величину ...

Облік податку на прибуток у МСФЗ Частковий перегляд статті (тільки початок)
№ 25-26 (24.6.2013) :: МСФЗ :: МСФЗ
Передбачену в МСФЗ практику обліку та відображення у фінансовій звітності податку на прибуток критикують і користувачі, і укладачі звітності. Перші, як правило, наголошують, що інформація про відстрочені податки не є релевантною для оцінки перспектив діял...

0.010756