(044) 391-51-92
ru ua

Маєте пропозиції, зауваження чи побажання? Зв’яжіться з редакцією!
Ми неодмінно відповімо.



 Актуально!




Ближайшие семинары,
тренинги, вебинары ...
Все семинары ...
(полный план-график)









 : загальний по сайту



Курсы валют на PROext

Дебет-Кредит № 06 (11.2.2008)
МСФЗ :: МСФЗ

Увага! Архівна публікація 

 


Ця сторінка містить давню архівну публікацію бухгалтерського тижневика "Дебет-Кредит", яка на даний час ймовірно втратила актуальність і може не відповідати діючим нормам бухгалтерського та податкового обліку.
Для роботи з актуальними матеріалами журналу перейдіть до ONLINE.dtkt.ua

або оберіть потрібний вам разділ ДК-порталу в верхньому рядку навигації.

Розрахунки за участю інструментів власного капіталу

Облік операцій, оцінка яких базується на інструментах власного капіталу (далі за текстом — пайових інструментів), залежить від обставин, якими такі операції завершуються. Якщо вони завершуються грошовими виплатами, то одержувач винагороди має право на приріст суми, що відповідає зрос­танню фондової вартості акцій. Якщо ж вони завершуються передачею пайових інструментів, то у нього виникає право на отримання кількості пайових інструментів більшої, ніж було спочатку обумовлено. Для першого випадку бухгалтерський облік передбачає коригування зобов’язань, для другого — лише коригування кількості пайо­вих інструментів, що підлягають передачі.

Тему про порядок визнання в обліку і звітності, а також про порядок оцінки операцій з використанням пайових інструментів (акцій, опціонів на акції) ми вже висвітлювали у розділі Property, Plant and Equipment і знаємо, що порядок обліку й оцінки таких операцій регулюється IFRS 2 «Share-based payment». Цей стандарт застосовується для всіх видів операцій, в яких умови платежів грунтуються на участі пайових інструментів: від різних видів виплат інструментами власного капіталу найманому персоналу до оплати різних придбань на стороні. Минулого разу ми розглядали операції за участю пайових інструментів лише у контексті придбання активів, що належать до Property, Plant and Equipment.1 Настав час розглянути решту випадків.

Пайовий інструмент (Equity instrument) — це будь-який договір, що підтверджує право на частку в активах компанії, яка залишається після вирахування всіх її зобов’язань, тобто право на частку в капіталі. Капітал — це власні кошти компанії, виражені в емітованих нею акціях, звичайних та привілейованих.

Три види операцій і особливості їх відображення в обліку

Операції, облік яких регулює IFRS 2, бувають трьох видів (§2)2:

а) операції, за умовами яких компанія за отримані товари або послуги3 розраховується пайовими інструментами (частками у власному капіталі). Облік такого роду операцій регулюється §10 — §29 IFRS 2;

б) операції, за умовами яких компанія за отримані товари або послуги бере на себе зобов’язання, які погашаються у грошовій формі, але сума яких залежить від ціни пайових інструментів цієї компанії. Облік такого роду операцій регулюється §30 — §33 IFRS 2;

в) операції, за умовами яких компанії або постачальнику надається право вибору: розрахуватися або коштами (так само як і іншими активами), або пайовими інструментами (частками у власному капіталі). Облік такого роду операцій регулюється §34 — §43 IFRS 2.

Перший із згаданих видів операцій (§2а) — найпоширеніший у розрахунках з керівниками вищої ланки, які отримують винагороду акціями компанії та опціонами на акції. Проте два інші варіанти також не виключені у таких розрахунках.

1Див. статтю «Придбання основних засобів за акції власної емісії», «ДК» № 32/2006.
2 Тут і далі посилання даються на параграфи IFRS 2 «Share-based payment», який набрав чинності з 01.01.2005 р.
3Під товарами тут і далі слід розуміти будь-які придбання, що не належать до фінансових активів: основні засоби, нематеріальні активи, запаси тощо. Під послугами — всі види послуг, що споживаються компанією, і прийнятих робіт, а також праця найманих робітників (див. §5 IFRS 2).

Винагорода пайовими інструментами найманим працівникам та окремим особам, які надають компанії послуги

Причина появи у бухгалтерській практиці стандарту, що регулює облік виплат за участю пайових інструментів, на перший погляд, дивна: вона виходить з практики, яка показала, що більшість компаній не відображають в обліку та звітності операції, в яких опціони на купівлю акцій надаються найманим працівникам та іншим особам як компенсація за їхню працю, послуги або іншу участь у діяльності компанії.

Здавалося б, як же так можна: не відобразити в обліку (а отже, і в звітності) операцію розрахунків з персоналом, нехай навіть виплата здійснюється у формі, відмінній від грошової, — адже і зарплата нараховується, і папери чогось варті? Але не все так просто. Точніше, з випадками, коли як винагорода за працю замість грошей передаються акції або опціони на них, зрозуміло: зарплату нараховано і виплата, в якій би формі вона не здійснювалася, має бути відображена. Інша річ, коли це виходить за рамки базових винагород. Тобто коли опціони на акції надаються працівникові (або іншій особі, яка надає аналогічні послуги1) як бонуси, як додаткова винагорода з метою отримання компанією додаткових вигод. Це може бути домовленість з особою, яка отримує винагороду, про нерозірвання договору з компанією протягом певного терміну (див. приклад 1 на с. 41) або інші умови, вигідні компанії. Якщо у вигляді такого бонусу надаються акції, то питання не виникають: ці папери мають номінал і значаться на балансі, тож їх передача будь-кому повинна бути відображена (хоча, як показує практика, і з акціями таке порушення сталося). Проте зовсім інакше виглядають операції, в яких беруть участь опціони на акції. Так, оскільки жодної номінальної вартості ці інструменти не мають і мати не можуть, а їхня внутрішня вартість не має для компанії-продавця жодного оціночного значення, доки опціон не буде продано2, то не дивно, що вищезазначені операції не знаходять свого відображення на балансі компаній, які надають подібні бонуси своїм працівникам.

1 Це можуть бути індивідуально зайняті особи, які працюють на компанію під її керівництвом.
2 Докладно про опціони і про те, що таке їхня внутрішня вартість, див. наприкінці статті.

Треба сказати, у відмові від відображення в обліку виплат, що грунтуються на пайових інструментах, була й інша причина: суто прагматична. По-перше, це не вигідно компаніям, які здійснюють такі виплати, тому що відображення «зайвих» витрат знижує показники фінансових результатів. По-друге, це не вигідно і працівникам-одержувачам, тому що у такому разі доводиться декларувати «зайві» доходи і, відповідно, платити «зайві» податки.

Мета IFRS 2 — регулювати облік і порядок відображення у звітності платежів за участю пайових інструментів власного капіталу (а саме: розрахунків за такими платежами і витрат, що виникають у зв’язку з цим) та впливу відповідних операцій на фінансове становище і фінансові результати компанії. Цей стандарт вимагає, щоб витрати, пов’язані з виплатами таких винагород, а також будь-які зміни вартості відповідних пайових інструментів визнавалися в обліку протягом усього періоду набуття одержувачем обумовлених угодою прав, починаючи від дати надання пайових інструментів і завершуючи датою набуття одержувачем уже гарантованого права на винагороду. (Про період набуття прав і дати, якими цей період обмежується, трохи нижче.)

Як уже згадувалося, IFRS 2 застосовується до всіх видів операцій, в яких умови платежів грунтуються на участі пайових інструментів, але все-таки головним чином він орієнтований на компанії, що застосовують подібні схеми до винагороди керівників вищої ланки. Рекомендації, включені до IFRS 2, замінили собою рекомендації IAS 19 у тій частині, в якій вони належать до компенсаційних виплат пайовими інструментами.

Загалом, якщо окреслити сферу дії IFRS 2 стисло, то цей стандарт охоплює лише платежі, в яких прямо чи опосередковано беруть участь пайові інструменти, але якщо йдеться про продажі акцій на фондових ринках, то такі операції належать до сфери дії інших стандартів (а саме: IAS 32, IAS 39, IFRS 7) і під дію IFRS 2 не підпадають. Ще раз підкреслимо: IFRS 2 регулює платіжні операції, в яких так чи інакше, прямо чи опосередковано, беруть участь пайові інструменти, але не операції продажу пайових інструментів. Іншими словами, коли мають місце зустрічні умови і зобов’язання сторін, які їх виконують раніше, ніж права одержувача повинні реалізуватися. Це однаково стосується як операцій придбання будь-яких активів, так і операцій розрахунків з персоналом та іншими особами, які надають компанії аналогічні послуги.

Якщо говорити, зокрема, про виплати працівникам та іншим особам, які надають компанії аналогічні послуги, то з-поміж таких операцій до сфери дії IFRS 2 не належать операції з працівниками як утримувачами акцій цієї компанії. І неважко здогадатися чому: тому що у такому разі йдеться просто про звичайний продаж акцій, скажімо так: не обтяжений додатковими умовами з метою отримання компанією додаткових вигід від потенційного утримувача. Так, якщо компанія надає всім утримувачам своїх акцій право на придбання додаткової їх кількості за ціною, нижчою від справедливої вартості, і в числі утримувачів — наймані працівники, то надання і реалізація такого права до сфери дії IFRS 2 не входить (§4 IFRS 2).

Якщо компанія оголошує передплату акцій і потім їх продаж, то жодна з цих операцій до сфери дії IFRS 2 не входить, навіть якщо вони розповсюджуються серед найманих працівників. Але якщо компанія в обмін на товари, роботи або послуги домовляється з іншим суб’єктом (чи то її ж найманий працівник, група найманих працівників, чи хто-небудь зі сторонніх осіб, як фізичних, так і юридичних) передати йому в обмін на певну послугу певну кількість емітованих нею акцій або заплатити суму, розмір якої залежить від ринкової ціни цих акцій, то слід знати: це якраз ті операції, облік яких регулюється IFRS 2.

Також поза сферою дії IFRS 2 перебувають пайові інструменти, випущені під час об’єднання бізнесу в обмін на контроль над компанією, що придбавається (такі операції перебувають у сфері дії IAS 22 «Business Combinations»). Проте пайові інструменти, які надаються працівникам компанії, що придбавається, як бонус під умову продовження контракту з компанією, під дію IFRS 2 підпадають (§5 IFRS 2).

Разом з тим, згідно з §11 IFRS 2 такі операції з найманими працівниками й іншими особами, які надають аналогічні послуги, повинні оцінюватися виходячи зі справедливої вартості пайових інструментів, що беруть участь у розрахунках. Така оцінка здійснюється протягом усього періоду, який триває починаючи з дати надання права на пайовий інструмент до дати, коли одержувач набуває своїх прав остаточно. Різниці від котирувальних коливань, що виникають від періоду до періоду, відображаються у прибутках та збитках.1 Справедлива вартість наданих пайових інструментів встановлюється на дату надання.

1Згідно з IFRS 7 «Financial instruments: Disclosures», справедлива вартість фінансових активів, зміни якої треба відображати у прибутках і збитках, визначається за їх котирувальними оцінками на потрібну дату.

І якщо стосовно операцій, відмінних від операцій з працівниками (придбання товарів та інших активів), є спростовне припущення, що справедлива вартість отриманих активів може бути визначена з достатньою мірою достовірності, то в операціях з працівниками все інакше: згідно з §12 IFRS 2 справедлива вартість отриманих послуг не піддається достовірній оцінці. Що це за послуги, які не піддаються достовірній оцінці? Відповідь знаходимо у тому ж §12. З огляду на важливість цього моменту автор дозволить собі процитувати цей параграф повністю.

Послуги, які не піддаються договірній оцінці

Як правило, на додаток до виплачуваної у грошовій формі заробітної плати й інших виплат і пільг наймані працівники отримують як винагороду за свою працю акції, опціони на акції або інші пайові інструменти. У більшості випадків неможливо прямо оцінити вартість послуг, що надаються найманими працівниками в обмін на ту чи іншу складову отримуваного ними пакета винагороди. Може не бути можливості і незалежної оцінки справедливої вартості всього пакета винагороди, без попередньої оцінки справедливої вартості пайових інструментів, що надаються. Крім того, акції або опціони на акції іноді надаються у складі бонусної схеми, а не основної винагороди, наприклад, як інструмент стимулювання працівників до продов­ження роботи за договором найму з компанією або як заохочення їхніх зусиль щодо підвищення показників ефективності компанії. Надаючи своїм працівникам акції або опціони на акції на додаток до заробітної плати, компанія тим самим виплачує додаткову винагороду з метою отримання додаткових вигід. Оцінка справедливої вартості цих додаткових вигід здебільшого є непростим завданням. Зважаючи на складність прямої оцінки справедливої вартості отриманих послуг, компанія повинна оцінювати справедливу вартість отриманих від працівників послуг виходячи зі справедливої вартості пайових інструментів, що надаються.

Переклад §12 IFRS2 вид-ва Аскері.
М: Аскері-АССА, 2005

Як бачимо, йдеться не стільки про заробітну плату і подібні регулярні виплати, які щомісяця нараховуються за трудовим контрактом як плата за виконання поточних посадових обов’язків і знаходять відображення на рахунках обліку поточних витрат, скільки про додаткові бонуси або інші види разових винагород, пов’язаних з певними зобов’язаннями працівника перед компанією. Цілком зрозуміло, що оцінка таких послуг може бути ускладнена. Оскільки така «послуга», як, наприклад, зобов’язання підвищити певні показники роботи компанії або зобов’язання відпрацювати у компанії певну кількість часу, ніяк не оцінюється на ринку праці внаслідок своєї унікальності. Тож справедлива вартість подібних послуг не може бути визначена з достатньою мірою достовірності і визначається індивідуально, у кожному окремому випадку, за домовленістю з працівником — учасником такої операції. Предметом подібних домовленостей і виступає кількість пайових інструментів, які працівник погоджується отримати при виконанні узятих на себе зобов’язань. І, вже виходячи з того, як ці папери котируються на ринку, визначається сума винагороди.

Ще одне питання, яке слід з’ясувати, перш ніж перейти до власне облікових питань, — це різниця між так званою датою надання [пайових інструментів працівникові] і датою набрання правами чинності.

Визначення деяких термінів

Датою надання (Grant date) вважається дата, на яку зафіксовано згоду працівника на отримання винагороди у формі виплати, що грунтується на пайових інструментах, за умови, що у сторін пов­ністю сформувалося розуміння умов такої операції. На дату надання компанія надає іншій стороні операції право на отримання коштів, інших активів або пайових інструментів, але тільки якщо умови набрання правами чинності будуть виконані. Дата надання — це та дата, на яку справедлива вартість (Fair value) пайових інструментів, що беруть участь в операції, вперше встановлюється для того, щоб знайти своє відображення на рахунках бухгалтерського обліку і, відповідно, за статтями фінансової звітності. Коротко кажучи, дата надання (Grant date) одночасно є і датою оцінки (Measurement date).

Набрання чинності правом (Vest) настає у той момент і на дату, коли зобов’язання компанії за угодою про виплату на основі пайо­вих інструментів (Share-based payment arrangement) перетворюється на гарантоване право іншої сторони. Гарантоване право найманих працівників та інших осіб, які надають аналогічні послуги (Employees and other providing similar services), настає при виконанні всіх зобов’язань, продиктованих угодою про таку виплату.

Період набрання правом чинності — це період, протягом якого повинні бути виконані всі умови Share-based payment arrangement. Про Vesting period можна так само сказати, як про період наділення правами, — залежно від того, з якого боку цю дефініцію розглядати: з боку одержувача права чи з боку компанії, яка такі права надає.

Слід ще зазначити, що право на винагороду, яке грунтується на пайових інструментах, буває умовне і безумовне. Безумовним визнається право сторони, яка отримує винагороду, у тому разі якщо на момент угоди про виплату послуги вже надано, а отже, права того, хто одержує винагороду, набирають чинності негайно. Відповідно, умовним визнається право, набрання чинності якого має відбутися після виконання визначених угодою умов.

Предметом умовного права можуть бути як акції, так і опціони на них, предметом права умовного — опціони. І зрозуміло чому: якщо дата набрання чинності правом віддалена, то право на придбання акцій після закінчення часу до обумовленої угодою дати і є не що інше, як опціон.

А оскільки опціон — це право, а не зобов’язання, то остаточний розрахунок за угодою про платіж, що грунтується на акціях, вважається завершеним тоді, коли опціони виконуються, вилучаються або втрачають чинність.

Операції, за умовами яких платіж здійснюється пайовими інструментами

Витрати, пов’язані з виплатою винагород, що грун­туються на пайових інструментах, визнаються протягом періоду, в якому права набирають чинності: з дати прийняття відповідного рішення до дати їх фактичної передачі. Витрати можуть визнаватися і негайно, але тільки якщо передбачається, що послуги вже надані (спожиті компанією) і, отже, набрання чинності правами відбулося.

Приклад 1 Надаючи одному зі своїх працівників опціони на акції, компанія висуває умову, що ці права (опціони) можуть набрати чинності тільки після закінчення трьох років безперервної роботи цього працівника на компанію. Таким чином, якщо виконання опціону відкладається на три роки, то й витрати компанія визнає протягом трьох років.

Отже, якщо ринкова ціна пайового інструменту, що надається, відома, вона й береться до обліку. Але, наприклад, для опціонів це рідкісний випадок. Тому до них застосовується будь-яка оціночна модель (деякі з них у IFRS 2 згадуються).

Якщо ж справедливу вартість опціонів, що надаються, визначити з достатньою мірою достовірності неможливо, як і немає змоги визначити її будь-яким з оціночних способів, то операція оцінюється за їхньою (опціонів) внутрішньою вартістю з подальшою переоцінкою на кожну звітну дату протягом усього періоду, поки операція не закривається.

Про внутрішню вартість опціонів трохи нижче. Щодо моделей оцінки, то про це говорити і зовсім не будемо (це справа біржових фахівців — оцінювачів), а будемо про те, що нас найбільше цікавить і про що розмов чомусь уникають — про бухгалтерські проведення. Автор покаже їх такими, якими бачить їх, грунтуючись на накопичених даних із різних джерел.

Приклад 2 Витрати визнаються негайно і в повному обсязі (безумовне право).

Як винагорода за професійну консультацію стороннього фахівця компанія-емітент пообіцяла йому 1000 акцій номіналом 8 грн. Консультація була отримана, і права на ці акції набрали чинності у день їх випуску. Справедлива вартість акцій, визначена на цю дату, становить 12,0 тис. грн (див. таблиці 1, 2).

Таблиця 1

Проведення у концепції МСФЗ

Операція/Рахунок
Д-т
К-т
1. Передача акцій як винагороди    
Поточні витрати
12000
 
Акціонерний капітал (за номіналом)  
8000
Емісійний дохід  
4000
Разом оборотів
12000
12000

Таблиця 2

Проведення у концепції П(С)БО

Операція
Д-т
К-т
Сума
Передача акцій як винагороди      
1. Відображається передплата акцій
46
40
8000
2. Відображається вартість послуги
92*
46
12000
3. Емісійний дохід
46
421
4000
* Або інший з витратних рахунків (можливо навіть 23, якщо послуга пов’язана безпосередньо з виробництвом).

Приклад 3 Витрати визнаються поступово, протягом терміну виконання умов угоди (умовне право).

Надаючи одному зі своїх працівників опціони на акції, компанія висуває умову, що ці права (опціони) можуть набрати чинності лише через рік, коли (і якщо) компанія поліпшить показники ефективності своєї діяльності, тобто після того, як робота цього співробітника на компанію дасть певний результат. Отже, якщо виконання опціону відкладається на рік, то і витрати компанія визнає протягом року.

Припустімо, вартість опціонів на дату їх надання за оцінками фахівців становить 5,0 тис. грн. На наступну за цим звітну дату (приміром, упродовж обумовленого угодою періоду — нехай він триває з серпня 2006 до липня 2007 — випала дата річного звіту, тобто оцінка проводилася станом на кінець дня 31 грудня 2006 р.) ці опціони оцінюються вже в 5,5 тис. грн. І, нарешті, на день розрахунку їх справедлива вартість становить 7,0 тис. грн.

Щодо відображення таких операцій у бухгалтерському обліку, то абсолютно очевидно, що схема проведень нічим не відрізнятиметься від показаної у прикладі 2. Проведення будуть ті самі, навіть якщо за час набрання правами чинності опціони піднімаються у ціні або падають (слід зазначити: опціони з наближенням дати виконання, як правило, піднімаються). У таких випадках кількість опціонів, що підлягають передачі, з часом коригується, тобто інвестор врешті-решт отримує таку кількість опціонів, яка відповідає раніше обумовленій сумі (§24b).

Операції, у яких емітент бере на себе зобов’язання розрахуватися за активи грошима, але за вартістю пайових інструментів

Якщо операція передбачає розрахунок у грошовій формі, то і витрати, і відповідні зобов’язання оцінюються за справедливою вартістю пайових інструментів, на яких операція грунтується (§30 IFRS 2). Далі, від моменту укладення угоди (від дати надання) зобов’язання переоцінюються на кожну звітну дату, і так до моменту їх погашення. Зміни у справедливій вартості зобов’язань відображаються у поточних доходах/витратах. Цим і відрізняється облік операцій з пайовими інструментами, що передбачають розрахунки у грошовій формі, від аналогічних операцій, у яких розраховуються власне пайовими інструментами. За умови розрахунків пайовими інструментами зміни їхньої справедливої вартості в обліку не відображаються (див. попередній приклад). А в цьому випадку (коли платіж здійснюється у грошовій формі, але за вартістю пайових інструментів) на розмір грошової винагороди впливає зміна (як правило, це зростання) вартості пайових інструментів компанії за період набрання чинності правами.

Приклад 4 Умовна операція, згідно з якою платіж на момент набрання чинності правами здійснюється коштами.

Умови аналогічні до умов попереднього прикладу, але з тією різницею, що винагорода виплачується не опціонами, а коштами у сумі, яка дорівнює вартості опціонів на момент розрахунку (див. таблиці 3, 4 на с. 43).

Таблиця 3

Проведення у концепції МСФЗ

Операція/Рахунок
Д-т
К-т
1. Надання опціонів (оцінка на дату надання)    
Поточні витрати
5000
 
Зобов’язання  
5000
2. Переоцінка зобов’язань на дату річного звіту    
Поточні витрати
500
 
Зобов’язання  
500
3. Переоцінка зобов’язань на дату розрахунків    
Поточні витрати
1500
 
Зобов’язання  
1500
4. Погашення зобов’язань    
Зобов’язання
7000
 
Грошові кошти  
7000
Разом оборотів
14000
14000

Таблиця 4

Проведення у концепції П(С)БО
Операція
Д-т
К-т
Сума
1. Надання опціонів (оцінка на дату надання)
92*
661
5000
2. Переоцінка зобов’язань на дату річного звіту
97
661
500
3. Переоцінка зобов’язань на дату розрахунків
97
661
1500
4. Погашення зобов’язань
661
301 (311)
7000
* Як уже наголошувалося, це може бути й інший витратний рахунок.

Ще раз звернімо увагу на різницю в обліку операцій з прямою і непрямою участю пайових інструментів.

Операції, що завершуються грошовими виплатами, розмір яких залежить від стану фондового ринку, відрізняються від операцій, що завершуються передачею пайових інструментів, тим, що у першому випадку контрагент має право на приріст фондової вартості (право на дорожчання акцій), у другому — на отримання кількості пайових інструментів більшої, ніж було від початку обумовлено. Для першого випадку бухгалтерський облік передбачає коригування зобов’язань, для другого — тільки коригування кількості пайових інструментів, що підлягають передачі.

Скільки коштує опціон

Опціони мають внутрішню вартість і часову вартість.

Внутрішня вартість — це різниця між справедливою вартістю базисного активу (акцій) і ціною виконання опціону.

Ціна виконання — це ціна, за якою власник опціону може (у нашому випадку) купити1 відповідні акції. У нашому випадку, оскільки йдеться про акції як оплату за послуги, базисним активом є акції, які постачальник при виконанні опціону придбаває.

1Або продати. Але в нашому випадку саме — купити.

Ціну виконання прийнято називати ціною strike. Ціна на базисний актив, що склалася на ринку в певний момент часу, називається ціною spot.

Тут варто зазначити: оскільки у нашому випадку (коли за надані за такими угодами послуги розраховуються опціонами на акції) той, хто надає послуги, опціони придбаває, а не відчужує, тобто «грає на підвищення», то слід мати на увазі, що у IFRS 2 йдеться виключно про опціони call (а не put).

Можна сказати простіше. Внутрішня вартість — це та сума, яку може виграти власник опціону, якщо вирішить виконати його у цей момент.

Тимчасова вартість — це додаткова сума, яку покупець опціону готовий викласти понад його внутрішню вартість. Внутрішня вартість опціону плюс його часова вартість дорівнює премії за цей опціон. І ось якраз премію за опціони їх придбавачам — постачальникам товарів/послуг (про яких ідеться у IFRS 2) емітенту платити і не доводиться, адже такому постачальнику емітент акцій платить опціонами за поставки. Зобов’язання емітента якраз і становлять суму премій, яку придбавачу опціонів довелося б заплатити емітенту у разі, якби про жодні поставки з його боку не йшлося, тобто начебто він виступав звичайним покупцем опціонів.

Для опціону call внутрішня вартість визначається як додатна різниця між ціною spot і ціною strike базового активу.

Внутрішня вартість опціону call = ціна spot — ціна strike.

Приклад 5

1. Якщо спотова ціна базисного активу (пакета акцій, у нашому випадку) дорівнює 10000 грн, то опціон call з ціною виконання 9000 грн матиме внутрішню вартість: 10000 - 9000 = 1000 грн.

2. Якщо спотова ціна базисного активу 9000 грн, то опціон call з ціною виконання 10000 грн не матиме внутрішньої вартості:

10000 - 9000 = -1000 грн (від’ємна внутрішня вартість не береться до уваги).

Часову вартість опціону неможливо розрахувати раніше, ніж буде визначено його внутрішню вартість або виявлено, що він такої не має. Часова вартість опціону — це частина премії (суми, яку покупець опціону платить продавцю за володіння правом купити базовий актив у майбутньому), що залишається після віднімання від неї внутрішньої вартості. Отже, премія за опціоном може складатися або повністю з часової вартості, або з двох складових: з внут­рішньої та часової вартості. Чим більше часу залишається до закінчення терміну дії опціону, тим більшою є вірогідність того, що ризик зміни його внут­рішньої вартості зросте.

Слід звернути увагу: справедливою вартістю і ціною виконання? Річ у тім, що справедлива вартість опціону на акції — зовсім не те, що справедлива вартість власне акцій — його (опціону) базисного активу. Справедлива ціна акцій може бути відома, а справедлива вартість опціону — далеко не завжди. Справедлива вартість опціону — це премія, яку платять за придбання опціону. А премія складається з двох складових: внутрішньої вартості і часової вартості. Внутрішня вартість опціону встановлюється виходячи з цін на базові активи (у темі, яку ми розглядаємо, це акції). Часової вартості опціони набувають з часом: чим ближчою є дата виконання опціону, тим більше охочих його купити, тим вищою є його часова вартість. На початку (під час емісії) жодної часової вартості може й не бути. Утім, як і внутрішньої.

Що ми вже писали про МСФЗ

З «ДК» №20/2006 ми розпочали серію публікацій, присвячених МСФЗ. Стежте за всіма номерами «ДК»:

1 Облік і звітність за МСФЗ: для кого, навіщо і для чого? — «ДК» №20/2006, с. 40.

2 Облік основних фондів за МСФЗ — «ДК» №20/2006, с. 43.

3 Облік операцій обміну — «ДК» №22/2006, с. 44.

4 Заміна деталей і техогляди — «ДК» №24/2006, с. 44.

5 Переоцінка активів — «ДК» №26/2006, с. 44.

6 Очікувані витрати щодо виведення основних засобів з експлуатації — «ДК» №27/2006, с. 40.

7 Придбання основних засобів за кредитні кошти — «ДК» №29/2006, с. 38.

8 Урядові гранти на придбання основних засобів — «ДК» №31/2006, с. 36.

9 Придбання основних засобів за акції власної емісії — «ДК» №32/2006, с. 36.

10 Знецінення активів: IAS 36 «Impairment of assets» — «ДК» №35/2006, с. 36.

11 Активи, що утримуються для продажу — «ДК» №37/2006, с. 40.

12 Вибуття та списання основних засобів — «ДК» №39/2006, с. 44.

13 Оренда основних засобів — «ДК» №42/2006, с. 40.

14 Порівнюємо основні засоби у МФСЗ і в П(С)БО — «ДК» №44/2006, с. 35.

15 Біологічні активи в IAS 41 і П(С)БО 30 — «ДК» №47/2006, с. 37.

16 Обліковуємо інвестиційне майно — «ДК» №49/2006, с. 37.

17 Оцінка запасів згідно з IAS 2 Inventories — «ДК» №51/2006, с. 31.

18 Облік запасів за МСФЗ: витрати з придбання та переробки – «ДК» №7/2007, с. 39.

19 Облік за МСФЗ: побічна продукція – «ДК» №9/2007, с. 37.

20 Облік за МСФЗ: кредити і позики в обліку запасів – «ДК» №9/2007, с. 43.

21 Придбання запасів в обмін на акції власної емісії – «ДК» №13/2007, с. 25.

22 Облік за МСФЗ: оцінка запасів при вибутті — «ДК» №16/2007, с. 37.

23 Облік купівель-продажів і визнання запасів у витратах – «ДК» №22/2007, с. 27.

24 Облік сільгосппродукції на момент її збору — «ДК» №26/2007, с. 23.

25 Матеріальні активи за МСФЗ і П(С)БО — «ДК» №28/2007, с. 29.

26 Нематеріальні активи в бухгалтерському обліку — «ДК» №31/2007, с. 29.

27 Оцінка нематеріальних активів після первісного визнання — «ДК» №34/2007, с. 29.

28 Оцінка НА, придбаних за урядові гранти — «ДК» №36/2007, с. 29.

29 Ідентифікація нематеріальних активів і гудвілу — «ДК» №40/2007, с. 31.

30 Припинення визнання нематеріальних активів — «ДК» №43/2007, с. 35.

31 Облік нематеріальних активів за МСФЗ і П(С)БО — «ДК» №43/2007, с. 43.

32 Розрахунки з персоналом з оплати праці і не тільки — «ДК» №48/2007, с. 35.

Римма Грачова



Наступна стаття:  На початок статті 



Біологічні Активи: сутність та облік Частковий перегляд статті (тільки початок)
Суть справи :: МСФЗ
З 01.01.2007 р. сільгосппідприємства почали вивчати та застосовувати новий стандарт бухобліку, що стосується безпосередньо їхньої основної діяльності, — П(С)БО 30. Їм на допомогу Мінфін затвердив Методрекомендації. І все одно
у бухгалтерів сільськогос...

В рубриці: 


Резерви та умовні зобов’язання Частковий перегляд статті (тільки початок)
№ 38 (23.9.2013) :: МСФЗ :: МСФЗ
Зобов’язання підприємств мають різну природу: заборгованість перед постачальниками товарно-матеріальних цінностей, зобов’язання з виплати заробітної плати працівникам, заборгованість за кредитами тощо. Як правило, підприємство точно знає величину ...

Облік податку на прибуток у МСФЗ Частковий перегляд статті (тільки початок)
№ 25-26 (24.6.2013) :: МСФЗ :: МСФЗ
Передбачену в МСФЗ практику обліку та відображення у фінансовій звітності податку на прибуток критикують і користувачі, і укладачі звітності. Перші, як правило, наголошують, що інформація про відстрочені податки не є релевантною для оцінки перспектив діял...

0.010334