(044) 391-51-92
ru ua

Маєте пропозиції, зауваження чи побажання? Зв’яжіться з редакцією!
Ми неодмінно відповімо.



 Актуально!




Ближайшие семинары,
тренинги, вебинары ...

Все семинары ...         
(полный план-график)









 : загальний по сайту



Курсы валют на PROext

Дебет-Кредит № 16-17 (21.4.2008)
МСФЗ :: МСФЗ

Увага! Архівна публікація 

 


Ця сторінка містить давню архівну публікацію бухгалтерського тижневика "Дебет-Кредит", яка на даний час ймовірно втратила актуальність і може не відповідати діючим нормам бухгалтерського та податкового обліку.
Для роботи з актуальними матеріалами журналу перейдіть до ONLINE.dtkt.ua

або оберіть потрібний вам разділ ДК-порталу в верхньому рядку навигації.

Дебіторська заборгованість: знецінення та безнадійні борги

Знецінення констатується, коли балансова вартість фінансового активу перевищує його відшкодовувану суму. Під відшкодовуваною сумою слід розуміти поточну вартість очікуваних від інвестування потоків грошових коштів, яка розраховується дисконтуванням майбутньої їх вартості за початковою для цього активу ефективною ставкою.

Знецінення фінансових активів

Усі фінансові активи, крім тих, що належать до категорії (a), періодично тестуються на знецінення.

Нагадаємо коротко, на які категорії розподіляються фінансові активи після первісного визнання (див. §9 IAS 32 і §45 IAS 39):

a) фінансові активи, що оцінюються за справедливою вартістю, зміни в оцінці яких відображаються як прибуток або збиток, — Financial assets at fair value through profit or loss;

b) інвестиції, що утримуються до погашення, — Held-to-maturity investments;

c) кредити/позики видані й інша дебіторська заборгованість, не призначена для продажу, — Loans and receivables;

d) фінансові активи, що утримуються до продажу, — Available-for-sale financial assets.

При цьому:

1) усі фінансові активи з категорії (a) обліковуються за справедливою вартістю (fair value) з відображенням змін у прибутках і збитках;

2) усі фінансові активи з категорій (b) і (c) обліковуються за амортизованою вартістю (Amortised cost) і періодично тестуються на знецінення;

3) усі фінансові активи з категорії (d) обліковуються за справедливою вартістю (fair value) з відображенням змін у капіталі і тестуються на знецінення; якщо ж справедлива вартість активів цієї категорії не може бути визначена достовірно, такий актив обліковується за фактичною собівартістю (Cost) (див. таблицю 1).

Таблиця 1

Оцінка фінансових активів залежно від категорії подальшого визнання

Категорія ФI
Оцінка
Облік змін в оцінці
Знецінення
(а) Financial assets at fair value through profit or loss За справедливою вартістю (fair value) Зміни у справедливій вартості відображються у прибутках і збитках поточного періоду Тестуванню на знецінення не підлягають
(b) Held-to-maturity investments За амортизованою вартістю (Amortised cost) Амортизація відображається у прибутках і збитках поточного періоду (на рахунках доходів і витрат) Періодично тестується на знецінення
(с) Loans and receivables За амортизованою вартістю (Amortised cost) Амортизація відображається у прибутках і збитках поточного періоду (на рахунках доходів і витрат) Періодично тестується на знецінення
(d) Available-for-sale financial assets За справедливою вартістю (fair value). Але в тих окремих випадках, коли справедливу вартість визначити з високою мірою достовірності неможливо, - за собівартістю (Cost) Зміни у справедливій вартості відображаються на рахунках капіталу Періодично тестується на знецінення, якщо зміни вартості відображаються у капіталі*
* Тобто лише ті активи цієї категорії, які оцінюються за справедливою вартістю.

Декілька слів про те, чому фінансові активи, що належать до категорії (a), не підлягають тестуванню на знецінення, а ті, що належать до категорії (d), попри те що вони теж обліковуються за справедливою вартістю, все-таки тестуються. Річ у тім, що до категорії (a) належать або непохідні фінансові активи, від яких компанія має намір отримати прибуток у короткостроковій перспективі, або похідні інструменти, придбані з метою іншою, ніж хеджування (см §9 IAS 39). Висловлюючись чіткіше — до категорії (a) належать фінансові активи, що утримуються з метою отримання спекулятивного прибутку. Адже придбання активів з наміром отримати прибуток у короткостроковій перспективі найчастіше означає скупку з метою перепродажу й отримання прибутку за рахунок цінових коливань або дилерської маржі, а мета інша, ніж хеджування — це не що інше, як спекуляція1. Категорія (a) — це, головним чином, для професійних учасників ринку цінних паперів — для гравців. Гравці: вони продають не тоді, коли знаходиться покупець (ті завжди є), а коли настає, на їхню думку, вигідний момент.

Цілком очевидно, що активи, які утримуються на балансі профучасника і підлягають продажу без зміни або перекомпонування інструменту, тестуванню на знецінення не підлягають, по-перше, тому, що заробляти прибуток на варіаційній маржі, зростанні вартості опціонів та інших ринкових змінах — це і є мета діяльності таких компаній. А по-друге, тому, що балансова оцінка цих активів і так постійно підтримується на рівні поточної ринкової. Справедлива вартість активів, готових бути проданими у будь-який момент, — це і є та вартість, яка завжди відповідає поточному стану ринку.2

1Щодо похідних фінансових інструментів, мається на увазі.

2 На думку автора, це випливає зі змісту §AG71 — §AG82 Додатка А IAS 39.

Що ж до активів категорії (d), які утримуються до продажу, то, за великим рахунком, це активи, які просто не потрапили до жодної з трьох інших категорій. А тому не виключається, що вони теж будуть продані, але не так скоро, бо їхня ліквідність порівняно з ліквідністю активів категорії (a) не така висока.

Приклад 1 Придбані на невизначений термін акції компанії, що не є стосовно їх утримувача ні дочірньою, ні асоційованою, слід віднести до категорії (d), бо ці ЦП не мають фіксованого терміну погашення і продаж їх у недалекому майбутньому не планується.

Можна пояснити логіку належності фінансових активів до тієї чи іншої категорії, підійшовши до цього питання з іншого боку: не з погляду того, чи тестуються фінансові активи на знецінення чи ні, а з погляду їх початкової оцінки щодо подальшого призначення. Так, якщо фінансові активи не призначені для продажу (ні тепер, ні потім), а навпаки, компанія має намір утримувати їх до погашення, то, оскільки інформація про поточні зміни їхньої ринкової вартості компанію не цікавить, ці фінансові активи оцінюються за амортизованою вартістю. Звідси випливає, що решта всіх фінансових активів — це ті активи, які рано чи пізно будуть продані, отже, оцінювати їх слід за ринковою (справедливою) вартістю. Принаймні, поки цю вартість можна достовірно визначити.

Категорія (a) — це категорія для фінансових активів на балансі профучасника ринку цінних паперів. Категорія (d) — для компаній, що бажають продати свої фінансові активи, але до моменту продажу нічого на них не заробляють.

Амортизація фінансових активів

Кредити/позики видані й інша дебіторська заборгованість, що відповідає критеріям визнання їх фінансовими активами, відразу після первісного визнання можуть бути віднесені до будь-якої з чотирьох категорій фінансових активів — це залежить від обставин, в яких вони виникли, і мети, з якою компанія має намір їх утримувати на балансі (див. таблицю 2).

Таблиця 2

Відношення дебіторської заборгованості до категорій фінансових активів

Категорія ФI
Обставини, за яких ДЗ належить до категорії
Оцінка
Зміни в оцінці
(а) Financial assets at fair value through profit or loss Якщо прийнято рішення переуступити (продати) дебіторську заборгованість найближчим часом Обліковується за справедливою вартістю Зміни у справедливій вартості відображаються у прибутках і збитках поточного періоду
(b) Held-to-maturity investments Якщо дебіторська заборгованість від самого початку отримана внаслідок переуступки прав вимоги, але сама компанія не має наміру цю заборгованість продавати (переуступати) Обліковується за амортизованою вартістю Періодично тестується на знецінення
(с) Loans and receivables Якщо кошти, товари (роботи, послуги) компанія надала безпосередньо дебітору і не має наміру цю заборгованість продавати (переуступати) Обліковується за амортизованою вартістю Періодично тестується на знецінення
(d) Available-for-sale financial assets Якщо дебіторська заборгованість від самого початку отримана внаслідок переуступки прав вимоги, але компанія має наміри цю заборгованість продати (переуступити), проте не скоро Обліковується за справедливою вартістю.

Якщо справедливу вартість визначити з високою мірою достовірності неможливо, - за собівартістю

Періодично тестується на знецінення

І ще стосовно категорій та особливостей, за якими їх розрізняють. До категорій (b) і (c) не можуть належати пайові інструменти. Уже хоча б тому, що оцінка за амортизованою вартістю — це не для пайових інструментів, а виключно для різного роду боргів: облігацій, векселів, дебіторської заборгованості за кредитами (товарними і грошовими).

Вартість фінансового активу, за якою він обліковується на балансі після первісного визнання, — чи то справедлива вартість, чи то амортизована, — це і є його балансова вартість.

Оскільки наша увага зараз акцентована на дебіторській заборгованості — фінансових активах, балансовою вартістю яких [якщо вони значаться у категоріях (b) або (c)] є їхня амортизована вартість, буде незайвим згадати і про те, що ж стосовно цих активів є амортизована вартість, і що — вартість, яка амортизується.3

3 Річ у тім, що у багатьох перекладених з англійської джерелах ці два поняття не розрізняють, і «The amortised cost» у будь-якому контексті перекладається як «вартість, що амортизується» — навіть там, де чітко видно, що йдеться про амортизовану вартість (наприклад у §9 IAS 39, де сформульовано визначення).

Амортизована вартість фінансового активу, як випливає з §9 IAS 39, визначається таким чином:

— номінальна сума;

— плюс/мінус недоамортизована частина премії/дисконту;

— мінус виплачена (погашена) на цей момент частина номінальної суми;

— мінус (за наявності об’єктивних причин) резерв на знецінення або безнадійну заборгованість.4

Відповідно, вартість фінансових активів, що амортизується, — це вартість, яка амортизується, тобто їх первісна вартість, яка складається, як правило, з номіналу плюс премія або номіналу мінус дисконт.5

Приклад 2 Первісною вартістю дебіторської заборгованості, яка виникла як наслідок операції з покупцем (замовником) товарів (робіт, послуг) або позичальником грошей, є номінал. Якщо від неї відняти частину суми, яка на дату балансу вже погашена, і/або резерв сумнівних боргів, то це буде амортизованою вартістю.

Первісною вартістю дебіторської заборгованості, придбаної на стороні за договором уступки, є номінал мінус дисконт.6 Амортизована сума визначається так само, як і в попередньому випадку.

Первісною вартістю придбаного векселя є номінал мінус дисконт. Амортизована сума визначається так само, як і в попередньому випадку.

Первісною вартістю облігації, придбаної з дисконтом, є номінал мінус дисконт. Якщо до неї додати амортизовану (в емітента) частину дисконту, — це буде її амортизованою вартістю.

Первісною вартістю облігації, придбаної з премією, є номінал плюс премія. Якщо від неї відняти амортизовану (в емітента) частину дисконту, — це буде її амортизованою вартістю.

Вартість фінансового активу, що амортизується, — це його номінальна вартість, відкоригована на величину премії (плюс) або дисконту (мінус).

Амортизована вартість фінансового активу — це оцінка, за якою він підлягає погашенню, і вона ніколи не буває вищою за номінал.

Резерви під знецінення фінансових активів

Під знецінення фінансових активів, що обліковуються за амортизованою вартістю, — а до таких належить і майже вся дебіторська заборгованість, що є на балансі, — можуть створюватися резерви. Але тільки за наявності об’єктивних ознак знецінення (§58 — §59, §63 — §64 IAS 39), тобто якщо події, наслідком яких може бути знецінення таких активів, уже мали місце.7

Приклад 3 Якщо є ризик непогашення дебітором боргу (або його частини) чи ризик невиплати емітентом відсотків, дивідендів тощо, то це свідчить про знецінення фінансового активу, пов’язаного з цими очікуваннями.

Облік знецінення фінансових активів хоча й можна визнати аналогічним до обліку знецінення будь-яких інших активів, що перебувають у сфері застосування спеціального стандарту, — IAS 36, але все-таки із застереженням, бо цей стандарт не застосовується щодо фінансових активів, які підпадають під дію IAS 39 (§2e IAS 36).

Знецінення констатується, коли балансова (амортизована) вартість активу перевищує його відшкодовувану суму — це загальне правило для всіх активів, які тестуються на знецінення.8 Відшкодовуваною сумою нефінансового активу є найбільша з двох величин: його справедлива вартість без урахування витрат на продаж або цінність його використання (див. §6 IAS 36). Для фінансових активів (при тестуванні їх на знецінення) перша з названих величин до уваги не береться, тобто відшкодовуваною сумою фінансового активу є цінність його використання. Але оскільки іншої цінності інвестиції не мають, крім того як приносити інвестору дохід, що відповідає його вкладенням, то стосовно фінансових активів (вони ж — інвестиції) цей термін не застосовується, і їх відшкодовувана сума визначається так само, як цінність від використання інших активів: шляхом дисконтування очікуваних грошових потоків. Відшкодовувана сума інвестиції дорівнює дисконтованій (за початковою ефективною ставкою відсотка) вартості майбутніх грошових потоків, тобто дорівнює її поточній вартості на кінець кожного періоду, коли складається Баланс.

4У деяких авторитетних джерелах до цього додається: мінус очікувані витрати за операцією. На думку автора, це було б правильно стосовно будь-яких ФА, але тільки не щодо тих, які обліковуються за амортизованою вартістю, бо ця оцінка властива активам, якими торгувати компанія не має наміру. До того ж у визначенні терміна «амортизована вартість», сформульованому IAS, подібного пункту немає. Очевидно, передбачається: якщо компанія не має наміру чекати погашення і планує цей актив продати або [пере]уступити, то він від самого початку не повинен значитися серед активів, які не призначені для продажу й утримуються до погашення.

5Для інвестора премія — це додаткові витрати, а знижка (дисконт) — дохід.

6 Дебіторська заборгованість отримується, як правило, за ціною, нижчою від номіналу, тобто з дисконтом.

7 Орієнтовний перелік таких подій наведено у §59 IAS 39.

8 Див. §8 IAS 36.

Таким чином, правильно буде сказати: сума втрат (збитку) від знецінення визначається як різниця між балансовою вартістю фінансового активу і поточною вартістю очікуваних у майбутньому потоків грошових коштів. Поточна вартість очікуваних грошових потоків визначається дисконтуванням майбутньої їх вартості за ефективною ставкою відсотка, від самого початку застосованою до цього активу (§63 IAS 39 §AG84 Додатка A IAS 39). Необхідність застосування початкової ставки пояснюється тим, що дисконтування за поточною ставкою означало б оцінку за справедливою вартістю, що для активів, уже оцінених за амортизованою вартістю, неприйнятно.

Тут доречним буде нагадати і те, що до короткострокової дебіторської заборгованості дисконтування застосовується вкрай рідко — ефект від дисконтування визнається істотним.9 Тому короткострокову дебіторську заборгованість оцінюють, як правило, за первісною сумою, зазначеною у виставленому покупцю/замовнику рахунку-фактурі. Це, проте, не означає, що під знецінення короткострокової дебіторської заборгованості не треба створювати резерви.

Щоб наступного року встановити, приблизно яку частку в загальній сумі довгострокової чи короткострокової дебіторської заборгованості може становити сумнівна заборгованість (а отже, і резерви сумнівних боргів), визначають критичний термін оплати10 на базі даних звітного року шляхом порівняння за датами платежів, що надходять, і виставлених рахунків. Методика такого порівняння відома, і тому немає сенсу на ній спинятися. Обмежимося лише нагадуванням, що стежити за дотриманням графіка погашення дебіторської заборгованості (його складанням, до речі, теж нехтувати не слід) дуже бажано, бо прострочені платежі — це упущена вигода, а неотримані за продовження терміну відсотки — це витрати на обслуговування дебіторської заборгованості.

9Див. там же: §AG84 Додатка A IAS 39.

10Критичний термін оплати — дата, не пізніше якої повинен бути здійснений платіж.

Якщо балансова вартість фінансового активу перевищує поточну вартість очікуваних у майбутньому потоків грошових коштів, в обліку відображаються збитки від знецінення на суму такого перевищення, спершу — у вигляді резерву.

Бухгалтерський облік знецінення дебіторської заборгованості

Балансова вартість фінансових активів (у т. ч. дебіторської заборгованості), у разі наявності ознак знецінення, повинна бути знижена (до рівня відшкодовуваної суми) або безпосередньо шляхом списання «зайвої» вартості, або через створення оціночного резерву (§63 IAS 39). Якщо у наступному періоді втрати від знецінення не підтверджуються, то збиток, раніше визнаний, слід реверсувати.

Приклад 4 Формування резерву.

Після закінчення року, перед складанням річної фінансової звітності, компанія провела інвентаризацію дебіторської заборгованості і встановила, що 3% всіх цих боргів можуть залишитися непогашеними.

При цьому загальна сума дебіторської заборгованості на кінець звітного року становила 400,0 тис. грн, а перехідне сальдо рахунка «Резерв сумнівних боргів» дорівнює 2,5 тис. грн.

Отже, сума резерву на початок наступного року повинна становити 12,0 тис. грн (3% від 400,0), тож до наявного залишку треба додати 9,5 тис. грн (12,0 — 2,5). Відповідно, на цю саму суму збільшуються витрати на покриття безнадійних боргів (див. таблиці 3, 4).

Таблиця 3

Проведення у концепції МСФЗ

Операція/Рахунок
Д-т
К-т
1. Формування РСБ на наступний фінансовий рік    
Витрати на безнадійні борги
9500
 
Резерв сумнівних боргів  
9500
Разом оборотів:
9500
9500

Таблиця 4

Проведення у концепції П(С)БО

Операція
Д-т
К-т
Сума
1. Формування РСБ на наступний фінансовий рік
949
38
9500

Якби облікова політика компанії не передбачала створення у подібних випадках резервів, то сумнівна заборгованість в обліку відобразилася б прямим списанням дебіторської заборгованості з рахунків боржників, яких ця заборгованість стосується, — §63 IAS 39 такий вибір надає. Зокрема мовою нашої національної бухгалтерії це відобразилося б записом за дебетом рахунка 949 і кредитом рахунка дебіторської заборгованості. Що у контексті нашої облікової традиції виглядає не зовсім коректно, а тому цей спосіб з подальшого розгляду краще виключити. Або принаймні його можна залишити для такої заборгованості, яку можна з повним переконанням назвати безнадійною. Але для тієї, яку називаємо сумнівною, його краще не застосовувати, бо міркування про можливі у майбутньому неплатежі є оціночним (визначеним розрахунковим шляхом), і зовсім не обов’язково події, подібні до перерахованих у §59 IAS 39, на 100% призведуть до неплатежів.

Приклад 5 Використання резерву (продовження прикладу 4).

Через певний час компанія остаточно переконалася у неспроможності одного з боржників сплатити виставлений йому рахунок на суму 1,7 тис. грн, що стало підставою для списання цієї заборгованості (див. таблиці 5, 6).

Таблиця 5

Проведення у концепції МСФЗ

Операція/Рахунок
Д-т
К-т
1. Списання безнадійних боргів за рахунок резерву    
Резерв сумнівних боргів
1700
 
Дебіторська заборгованість  
1700
Разом оборотів:
1700
1700

Таблиця 6

Проведення у концепції П(С)БО

Операція
Д-т
К-т
Сума
1. Списання безнадійних боргів
38
36
1700

У §65 IAS 39 сказано, що у разі зменшення збитку від знецінення прибуток повинен реверсуватися. Але, оскільки слова «The amount of the reversal shall be recognised in profit or loss» можна розуміти і як вказівку на бухгалтерське проведення, яким кредитувався б рахунок фінансових результатів безпосередньо, і як вказівку на визнання цієї величини у Звіті про прибутки і збитки (що означає відображення цієї величини через рахунки доходів і витрат), то не зовсім зрозуміло, яким чином це слід зробити: шляхом зворотного запису (сторнування) за рахунками резерву і витрат, або шляхом визнання доходів з одночасним списанням надміру нарахованого резерву, або шляхом прямого визнання прибутку через списання надміру нарахованого резерву. Про всяк випадок виконаємо і те, і друге, і третє (див. приклад 6).

Приклад 6 Реверсування збитку від знецінення (продовження прикладів 4, 5).

Протягом року обставини склалися так, що один із боржників, який раніше значився як сумнівний, знайшов усе-таки можливість і сплатив борг у сумі 1,4 тис. грн. Отже, раніше визнаний збиток підлягає відновленню (див. таблиці 7, 8).

Таблиця 7

Проведення у концепції МСФЗ

Операція/Рахунок
Д-т
К-т
1. Надходження платежу на рахунок    
Грошові кошти
1400
 
Дебіторська заборгованість  
1400
2. Списання резерву і відновлення доходів    
1-й варіант:    
Резерв сумнівних боргів
1400
 
Витрати на безнадійні борги  
1400
2-й варіант:    
Резерв сумнівних боргів
1400
 
Відновлені доходи  
1400
3-й варіант:    
Резерв сумнівних боргів
1400
 
Прибуток  
1400
Разом оборотів:
2800
2800

Таблиця 8

Проведення у концепції П(С)БО

Операція
Д-т
К-т
Сума
1. Надходження платежу на рахунок
31
36
1400
2. Списання резерву і відновлення доходів      
1-й варіант (червоним сторно)
38
949
1400
2-й варіант
38
716
1400
3-й варіант
38
441
1400

Рахунок обліку резерву сумнівних боргів, — як у національному обліку, так і в обліку за МСФЗ, — контрактивний рахунок. Сальдо цього рахунка показується в активі балансу окремим рядком звітного балансу (рядок 162 форми №1), внаслідок чого показник дебіторської заборгованості приводиться у відповідність до реального стану розрахунків на дату балансу (рядок 160 як результат віднімання: ряд. 161 - ряд. 162). Сальдо рахунка 38 не може бути дебетовим, тобто сума використаних резервів сумнівних боргів не повинна перевищувати суму створеного резерву.

Якщо до кінця звітного року, наступного за роком створення резерву, він у якій-небудь частині не буде використаний, то невитрачені суми при складанні балансу на кінець звітного року можна (за Інструкцією №291) приєднати до фінансових результатів звітного року, попередньо провівши ці суми за кредитом рахунка доходів, а відтак нарахувати новий. Але можна і просто донарахувати резерв, як було показано вище на прикладах, — цей спосіб більше відповідає концепції МСФЗ.

Резерви під знецінення інвестицій формуються аналогічно до резерву сумнівних боргів під дебіторську заборгованість. Властиво, інвестиціями є всі фінансові активи, і дебіторська заборгованість, яка до таких належить, — не виняток.

Висновок

Амортизована вартість фінансового активу — це його первісна (номінальна)11 вартість плюс або мінус (залежно від того, за завищеною вартістю цей актив отримувався чи зі знижкою, тобто з премією чи з дисконтом) недоамортизована на цей момент частина різниці між первісною та поточною вартістю мінус погашена на цей момент частина боргу мінус резерв під знецінення, якщо такий було створено. Так можна сформулювати загальне визначення амортизованої вартості фінансового активу.

11 Під первісною (номінальною) вартістю слід розуміти вартість при первісному визнанні.

Амортизована вартість фінансового зобов’язання — це його номінальна вартість плюс або мінус (залежно від того, які зобов’язання взяв на себе емітент: завищені чи занижені, тобто з дисконтом вони розміщувалися на ринку чи з премією) накопичена на цей момент амортизація різниці між первісною і поточною вартістю мінус погашена на цей момент частина боргу. Це найзагальніше визначення амортизованої вартості фінансового зобов’язання.

Цим ми завершуємо тему про фінансові активи категорії (c) — про дебіторську заборгованість, що виникає за комерційними або кредитними операціями безпосередньо з дебітором і утримується без наміру її продавати або уступати. А про дебіторську заборгованість, що належить до інших категорій (див. таблицю 2), поговорити, можливо, і варто, але, на жаль, цьому аспекту обліку фінансових активів IAS/IFRS уваги приділяє мало. Натомість про інші активи, що обліковуються за амортизованою вартістю, — облігації та векселі, — багато. А отже, і нам є сенс продовжити розмову про фінансові активи взагалі і про ті, що обліковуються за амортизованою вартістю зокрема. Наступна тема — облігації. Але, оскільки облігації — це такі фінансові інструменти, облік яких на балансі інвестора важко уявити без поняття про те, як вони обліковуються на балансі емітента, ми їх розглядатимемо у двох аспектах: і як фінансові активи, і як фінансові зобов’язання.

Що ми вже писали про МСФЗ

З «ДК» №20/2006 ми розпочали серію публікацій, присвячених МСФЗ. Стежте за всіма номерами «ДК»:

1 Облік і звітність за МСФЗ: для кого, навіщо і для чого? — «ДК» №20/2006.

2 Облік основних фондів за МСФЗ — «ДК» №20/2006.

3 Облік операцій обміну — «ДК» №22/2006.

4 Заміна деталей і техогляди — «ДК» №24/2006.

5 Переоцінка активів — «ДК» №26/2006.

6 Очікувані витрати щодо виведення основних засобів з експлуатації — «ДК» №27/2006.

7 Придбання основних засобів за кредитні кошти — «ДК» №29/2006.

8 Урядові гранти на придбання основних засобів — «ДК» №31/2006.

9 Придбання основних засобів за акції власної емісії — «ДК» №32/2006.

10 Знецінення активів: IAS 36 «Impairment of assets» — «ДК» №35/2006.

11 Активи, що утримуються для продажу — «ДК» №37/2006.

12 Вибуття та списання основних засобів — «ДК» №39/2006.

13 Оренда основних засобів — «ДК» №42/2006.

14 Порівнюємо основні засоби у МФСЗ і в П(С)БО — «ДК» №44/2006.

15 Біологічні активи в IAS 41 і П(С)БО 30 — «ДК» №47/2006.

16 Обліковуємо інвестиційне майно — «ДК» №49/2006.

17 Оцінка запасів згідно з IAS 2 Inventories — «ДК» №51/2006.

18 Облік запасів за МСФЗ: витрати з придбання та переробки – «ДК» №7/2007.

19 Облік за МСФЗ: побічна продукція – «ДК» №9/2007.

20 Облік за МСФЗ: кредити і позики в обліку запасів – «ДК» №9/2007.

21 Придбання запасів в обмін на акції власної емісії – «ДК» №13/2007.

22 Облік за МСФЗ: оцінка запасів при вибутті — «ДК» №16/2007.

23 Облік купівель-продажів і визнання запасів у витратах – «ДК» №22/2007.

24 Облік сільгосппродукції на момент її збору — «ДК» №26/2007.

25 Матеріальні активи за МСФЗ і П(С)БО — «ДК» №28/2007.

26 Нематеріальні активи в бухгалтерському обліку — «ДК» №31/2007.

27 Оцінка нематеріальних активів після первісного визнання — «ДК» №34/2007.

28 Оцінка НА, придбаних за урядові гранти — «ДК» №36/2007.

29 Ідентифікація нематеріальних активів і гудвілу — «ДК» №40/2007.

30 Припинення визнання нематеріальних активів — «ДК» №43/2007.

31 Облік нематеріальних активів за МСФЗ і П(С)БО — «ДК» №43/2007.

32 Розрахунки з персоналом з оплати праці і не тільки — «ДК» №48/2007.

33 Розрахунки за участю інструментів власного капіталу — «ДК» №6/2008.

34 Акції та опціони у розрахунках за постачання — «ДК» №10/2008.

35 Дебіторська заборгованість та інші фінансові активи — «ДК» №12/2008.

Римма Грачова



Наступна стаття:  На початок статті 



Що нового Частковий перегляд статті (тільки початок)
Життя :: МСФЗ
29 і 30 квітня 2008 року для банківської системи є робочими днямиРоз’яснення та рекомендації ДПАУЯк Держмитслужба святкуватиме Великдень та травневі свята...

В рубриці: 


Резерви та умовні зобов’язання Частковий перегляд статті (тільки початок)
№ 38 (23.9.2013) :: МСФЗ :: МСФЗ
Зобов’язання підприємств мають різну природу: заборгованість перед постачальниками товарно-матеріальних цінностей, зобов’язання з виплати заробітної плати працівникам, заборгованість за кредитами тощо. Як правило, підприємство точно знає величину ...

Облік податку на прибуток у МСФЗ Частковий перегляд статті (тільки початок)
№ 25-26 (24.6.2013) :: МСФЗ :: МСФЗ
Передбачену в МСФЗ практику обліку та відображення у фінансовій звітності податку на прибуток критикують і користувачі, і укладачі звітності. Перші, як правило, наголошують, що інформація про відстрочені податки не є релевантною для оцінки перспектив діял...

0.012962