(044) 391-51-92
ru ua

Маєте пропозиції, зауваження чи побажання? Зв’яжіться з редакцією!
Ми неодмінно відповімо.



 Актуально!




Ближайшие семинары,
тренинги, вебинары ...

Все семинары ...         
(полный план-график)









 : загальний по сайту



Курсы валют на PROext

Дебет-Кредит № 01 (12.1.2009)
Суть справи :: Бухгалтерський облік

Увага! Архівна публікація 

 


Ця сторінка містить давню архівну публікацію бухгалтерського тижневика "Дебет-Кредит", яка на даний час ймовірно втратила актуальність і може не відповідати діючим нормам бухгалтерського та податкового обліку.
Для роботи з актуальними матеріалами журналу перейдіть до ONLINE.dtkt.ua

або оберіть потрібний вам разділ ДК-порталу в верхньому рядку навигації.

Бухгалтерський облік: актуально з 01.01.2009

Протягом усього 2008 року «Дебет-Кредит» регулярно висвітлював зміни у бухгалтерському обліку. Проте деякі норми П(С)БО набрали чинності і стали актуальними лише з 1 січня 2009 року. Коротко проаналізуємо їх основні аспекти.

П(С)БО 8 «Нематеріальні активи»

З 01.01.2009 р. відповідно до змін, внесених до П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» наказом Мінфіну від 08.07.2008 р. №901, визначення нематеріального активу змінилося: нематеріальний актив — це немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований. Раніше до такого самого визначення було встановлено додаткове обмеження: «Нематеріальний актив мав би утримуватися підприємством з метою використання протягом періоду, більшого ніж один рік (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік), для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам». З нового року такої вимоги щодо строку очікуваного використання немає.

Що означає «не має матеріальної форми» — зрозуміло, спробуймо проаналізувати поняття «ідентифікований».

На підставі абз. 6 п. 4 П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств» ідентифікованими активами є придбані активи, які на дату придбання відповідають критеріям визнання статей балансу, встановленим П(С)БО 2 «Баланс»:

1) оцінка активу може бути достовірно визначена;

2) очікується отримання у майбутньому економічних вигід, пов’язаних із використанням такого активу.

Мінфін спробував дати визначення поняття «ідентифікації» у листі від 11.04.2006 р. №31-34000-10-10/7377 (див. «ДК» №20/2006).

У міжнародній практиці фінансової звітності відповідно до п. 12 МСФЗ 38 «Нематеріальні активи» актив відповідає критерію ідентифікованості у контексті визначення нематеріального активу, коли він:

а) може бути відокремлений від організації для подальшого продажу, передачі, ліцензування, здачі в оренду або обміну або ж в окремому порядку разом із відповідним договором, активом або зобов’язанням;

б) виникає з договірних або інших юридичних прав, незалежно від того, чи є ці права такими, що передаються чи відділяються від цієї організації, чи інших прав та обов’язків.

Як бачимо, питання визнання нематеріального активу чи віднесення витрат на витрати звітного періоду, по суті, залишається відкритим.

Щодо терміну амортизації нематеріальних активів (крім права постійного користування земельною ділянкою), то вона здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється виключно самим підприємством при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс). Після внесених змін питання про обмеження такого строку на 20 років з 1 січня 2009 перестало бути актуальним. Водночас внесені зміни означають, що нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання не підлягатимуть амортизації. До таких нематеріальних активів належать ті, щодо яких підприємство не визначило обмеження строку, протягом якого очікується збільшення коштів (чи їх еквівалентів) від використання таких нематеріальних активів.

Відповідно до п. 31 П(С)БО 8, у разі якщо в наступному періоді очікуються зміни строку корисного використання активу або зміни умов отримання майбутніх економічних вигід, то термін корисного використання нематеріального активу та метод його амортизації на підприємстві мають бути переглянуті наприкінці звітного року. Крім того, після внесення змін нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання наприкінці кожного року також мають оцінюватися на наявність ознак невизначеності обмеження строку їх корисного використання, і за відсутності таких ознак підприємство встановлює строк корисного використання таких НА.

При визначенні строку корисного використання об’єкта нематеріальних активів п. 26 П(С)БО 8 радить враховувати виключно:

1) строки корисного використання подібних активів;

2) очікуваний моральний знос;

3) правові або інші подібні обмеження щодо строків його використання.

До внесених змін дозволялося враховувати «інші фактори», які давали широке поле для маніпулювання строком корисного використання. Натомість з 1 січня 2009 р. цей перелік доповнено такими факторами, як очікуваний спосіб використання НА підприємством та залежність строку корисного використання НА від строку корисного використання інших активів підприємства.

Відповідно до п. 29 П(С)БО 8, нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому нематеріальний актив став придатним для використання. З 1 січня 2009 р. поняття «став придатним для використання» замінено на «уведено в господарський оборот». Чинне законодавство не містить визначення поняття «господарський оборот», але логічно припустити, що це сукупність господарських операцій. На нашу думку, «уведений до господарського обороту» означає, що оформлено первинний документ про введення в експлуатацію (форма №НА-1, затверджена наказом Мінфіну від 22.11.2004 р. №732).

Крім того, з 1 січня 2009 р. підприємства зобов’язані у примітках до фінансової звітності, з-поміж іншої, наводити також інформацію про причини визнання невизначеним строку корисного використання нематеріального активу та його балансову вартість, а також склад нематеріальних активів, інформація про які є істотною, їхню балансову вартість та строк корисного використання, що залишився.

П(С)БО 14 «Оренда»

З 1 січня 2009 р. внаслідок прийнятих змін до П(С)БО 14 «Оренда» цей стандарт не поширюється не лише на:

1) угоди щодо використання авторських і суміжних прав;

2) угоди щодо оренди цілісних майнових комплексів;

3) оцінку біологічних активів — об’єктів оренди;

4) орендні угоди, пов’язані з розвідкою та використанням природних ресурсів (за винятком оренди земельних ділянок),

а й на орендні угоди, пов’язані з розвідкою і використанням подібних (до природних) невідтворюваних ресурсів та на оцінку об’єктів інвестиційної нерухомості.

З 01.01.2009 р. перелік ознак фінансової оренди доповнено ще одним критерієм: доходи або втрати від змін справедливої вартості об’єкта фінансової оренди на кінець терміну оренди мають належати орендареві.

Крім того, актив фінансової оренди, визнаний утримуваним для продажу, відображається з 01.01.2009 р. орендодавцем саме відповідно до П(С)БО 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність».

П(С)БО 33 «Витрати на розвідку запасів корисних копалин»

Одним із нормативно-правових актів, що набрали чинності з 01.01.2009 р., є П(С)БО 33 «Витрати на розвідку запасів корисних копалин». Цей стандарт регламентує фінансову звітність добувних компаній1 у частині специфічних активів і витрат, що виникають при розвідці й оцінці мінеральних ресурсів. Аналогом цього стандарту в міжнародній практиці фінзвітності є IFRS 6 «Розвідка та оцінка мінеральних ресурсів». Докладний аналіз П(С)БО 33 наведено у «ДК» 40/2008, а зараз нагадаємо ключові моменти цього документа.

1 Такими, зокрема, також можуть бути і суб’єкти господарювання, які видобувають воду зі свердловин.

Саме П(С)БО 33 «Витрати на розвідку запасів корисних копалин» визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про витрати на розвідку та визначення обсягів і якості запасів корисних копалин та її розкриття у фінансовій звітності.

Суб’єктний склад цього нормативного документа — підприємства, організації та інші юридичні особи незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ), що здійснюють розвідку корисних копалин. Проте є певне обмеження: П(С)БО 33 не поширюється на етапи дослідно-промислової розробки родовищ.

Розвідкою запасів корисних копалин відповідно до п. 3 П(С)БО 33 називається пошук та визначення обсягів і якості корисних копалин, включаючи нафту, природний газ та інші невідтворювані природні ресурси, що здійснюються підприємством після отримання права на розвідку запасів корисних копалин у межах визначеної ділянки (території), а також визначення технічної можливості та економічної доцільності видобування корисних копалин.

Витрати

П(С)БО 33 визначено склад витрат на розвідку запасів корисних копалин.

Витрати на розвідку запасів корисних копалин включають:

  • витрати, пов’язані з отриманням (придбанням) права на розвідку запасів корисних копалин;
  • витрати на виконання топографічних, проектних, геологорозвідувальних робіт, геохімічних та геодезичних досліджень;
  • витрати на спорудження розвідувальних, випереджальних експлуатаційних і нагнітальних свердловин та шурфову розвідку;
  • витрати на взяття зразків і проб;
  • витрати, пов’язані з державною експертизою та визначенням обсягів запасів корисних копалин;
  • витрати, пов’язані з визначенням технічної можливості та економічної доцільності видобутку корисних копалин;
  • амортизація основних засобів та нематеріальних активів, що використовуються для розвідки запасів корисних копалин;
  • інші витрати, безпосередньо пов’язані з розвідкою запасів корисних копалин.

Щодо зобов’язань, що виникають у зв’язку з розвідкою запасів корисних копалин, то вони разом із забезпеченнями визнаються відповідно до П(С)БО 11 «Зобов’язання»1.

1 Затверджений наказом Мінфіну від 31.01.2000 р. №20.

IFRS 6 «Розвідка та оцінка мінеральних ресурсів» визначає такі види активів з розвідки та оцінки ресурсів:

1) матеріальні та нематеріальні (п. 15 IFRS 6);

2) затрати, пов’язані з розробкою (п. 10 IFRS 6).

Деякі активи з розвідки та оцінки мінеральних ресурсів відображаються в обліку як нематеріальні (наприклад, права на буріння), тимчасом, як інші активи визначаються як матеріальні (наприклад автотранспортні засоби та бурові системи). У разі коли при розробці нематеріального активу споживається (використовується) матеріальний актив, вартість споживання такого матеріального активу є частиною собівартості новоствореного нематеріального активу. Проте звертаємо увагу, що використання матеріального активу для розробки нематеріального активу не перетворює його на нематеріальний.

Аналогічна градація і розмежування є і в П(С)БО 33:

1) необоротні матеріальні активи;

2) нематеріальні активи;

3) витрати звітного періоду, які визнаються активами при дотриманні певних умов.

Визнання активів

Придбані (отримані) підприємством необоротні матеріальні активи (наприклад, бурове устаткування, спеціальні транспортні засоби тощо) для виконання робіт з розвідки запасів корисних копалин визнаються активами — основними засобами відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби» (затверджене наказом Мінфіну від 27.04.2000 р. №92). Придбані (отримані) підприємством нематеріальні активи (наприклад, ліцензії та інші спеціальні дозволи) для розвідки запасів корисних копалин визнаються нематеріальними активами відповідно до П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» (затверджене наказом Мінфіну від 18.10.99 р. №242). Витрати підприємства, пов’язані з розвідкою запасів корисних копалин, включаються до складу витрат звітного періоду відповідно до П(С)БО 16 «Витрати» (затверджене наказом Мінфіну від 31.12.99 р. №318), у разі якщо:

1) такі витрати здійснено до отримання права на розвідку запасів корисних копалин у межах визначеної ділянки (території);

2) подальша розвідка запасів корисних копалин у межах визначеної ділянки (території) не передбачається;

3) видобування визначених запасів корисних копалин є технічно неможливим та (або) економічно недоцільним;

4) закінчився строк дії ліцензії та інших спеціальних дозволів у межах визначеної ділянки (території) та не очікується його продовження.

Проте часто буває так, що на певному етапі розвідки подальша розвідка запасів корисних копалин у межах визначеної ділянки (території) вже не передбачається. Як тоді відображати витрати? У подібній ситуації такі витрати відносять до поточних, а якщо підприємство визначає технічну можливість та/або економічну доцільність подальшого їх видобування, такі витрати визначаються нематеріальними активами підприємства.

Звертаємо увагу на той факт, що, як і в міжнародній практиці фінансової звітності, активи з розвідки запасів корисних копалин не амортизуються, а щороку на дату річного балансу оцінюються на наявність ознак можливого зменшення їхньої корисності на підставі П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів» (затверджене наказом Мінфіну від 24.12.2004 р. №817): через відображення у формі №2 «Звіт про фінансові результати» через рахунок 742 «Дохід від відновлення корисності активів» та рахунок 972 «Втрати від зменшення корисності активів».

Про зменшення корисності активів на розвідку запасів корисних копалин можуть свідчити такі ознаки:

  • дозволений період розвідки у межах визначеної ділянки (території) закінчився або закінчиться протягом найближчого часу й не очікується його продовження;
  • витрати на розвідку запасів корисних копалин у межах визначеної ділянки (території) на наступний рік підприємством не передбачені;
  • видобування обсягу запасів корисних копалин, встановленого за результатами розвідки запасів, у межах визначеної ділянки (території) є технічно неможливим та (або) економічно недоцільним, і підприємство вирішило припинити тут роботи.

На відміну від П(С)БО 33, IFRS 6 «Розвідка та оцінка мінеральних ресурсів» містить ще один фактор: є достатньо даних про те, що навіть при ймовірному переході до розробки ресурсів у конкретному районі (ділянці) балансова вартість активу з розвідки та оцінки таких ресурсів навряд чи окупиться повністю внаслідок його успішної розробки чи продажу.

Часто на практиці трапляється переоцінка необоротних матеріальних активів для виконання робіт з розвідки запасів корисних копалин. У цьому разі не зайвим буде нагадати, що відповідно до ст. 7 та ч. 4 ст. 8 Закону про оцінку1 у разі переоцінки ОФ з метою бухгалтерського обліку обов’язковою є оцінка майна, що проводиться суб’єктом оціночної діяльності.

1 Закон України від 12.07.2001 р. №2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Між іншим, на відміну від П(С)БО 33, IFRS 6 «Розвідка та оцінка мінеральних ресурсів» є більш змістовним щодо конкретизації рівня, на якому активи з розвідки та оцінки мінеральних ресурсів перевіряються на знецінення: організація має своєю обліковою політикою визначити, яким чином розподіляються такі активи на генеруючі одиниці чи групи генеруючих одиниць. Жодна генеруюча одиниця чи група генеруючих одиниць не повинна виходити за межі сегмента, заснованого на первинному чи вторинному форматі звітності відповідно до IAS 14 «Сегментарна звітність». Рівень на предмет знецінення може складатися з однієї чи кількох генеруючих одиниць. На відміну від IFRS 6, П(С)БО 33 жодної інформації щодо конкретизації рівня знецінення нині не містить.

Що ж до відображення інформації про розвідку запасів корисних копалин у примітках до фінансової звітності, то П(С)БО 33, як і його «міжнародний брат», вимагає наведення інформації про суму активів, зобов’язань, доходів та витрат з діяльності, пов’язаної з розвідкою запасів корисних копалин, із зазначенням залишку на початок і кінець звітного року, надходження і вибуття за звітний рік. Крім того, там має бути наведена інформація про рух коштів з діяльності, пов’язаної з розвідкою запасів корисних копалин, за звітний рік.

Юлія КЛОВСЬКА, «Дебет-Кредит»



Наступна стаття:  На початок статті 



Звикаємо жити в новому році Частковий перегляд статті (тільки початок)
Життя :: Бухгалтерський облік
Напередодні нового 2009 року редакція «Дебету-Кредиту» вирішила провести аналіз законодавчих та інших змін, що набрали чинності з його настанням. Значна їх частина розглядалася на сторінках нашого видання в окремих публікаціях, присвячених коментуванню зм...

В рубриці: 


Питання обліку запасів Частковий перегляд статті (тільки початок)
№ 20 (18.5.2015) :: Суть справи :: Бухгалтерський облік
З початку 2015 р. сума податку на прибуток визначається на підставі даних
бухгалтерського обліку. У зв’язку з цим податківці отримали право перевіряти
правильність ведення бухобліку, правильність та повноту визначення доходів,
витрат та фінанс...

Продаж автомобіля фізособі Частковий перегляд статті (тільки початок)
№ 20 (18.5.2015) :: Суть справи :: Бухгалтерський облік
Звичайна господарська операція: юрособа продає легковий автомобіль —
основний засіб — фізособі. Але у зв’язку з цією операцією у бухгалтерів
виникає чимало запитань, особливо в світлі постійних змін законодавства.
Відповіді на багато запитань ...

0.013477